Dai Nomadi - Talco

Fiaccola breccia di un rogo

Che cerca conforto nell’aria

Una menzogna nel giogo

Di un giustizia sommaria

Dicono che i nomadi

Spensero il sol di una notte

Sciolta tra luoghi comuni e finte verità

Placida accolse le voglie

Di un verginità ormai svanita

La rabbia di un padre alle soglie

Spinse a un storia sbiadita

La notte che rendevano

Al sonno di una prima volta

È celata da un vago timore nell’aridità

Fredda mentì ingannevole

Nell’indecenza dissolta

I nomadi — disse — rapiron la mia nudità

Tardi affondò nel rimorso

Di una menzogna rapita

Da un’indolenza che ha perso

Ciò che ha più pudico in vita

Nel gioco di farneticar

Di un falso comune ora acceso

Da vano desio di diventar signora ma

Senza virtù nè dignità incapace di portarne il peso

E un fango su rami bruciati è la sua umanità

Nella terra di maschere affrante in TV

Di letarghi impuniti e di rabbiosi santi

Il silenzio nell’odio si imbeve

Di un fetido addio

Tra recinti gelosi di asserti virtù

Assuefatti a volgari timori degli altri

Caduti nell’argine greve

Di un marcio brusio

E nell’ora di non abbaiar

Nascosti nell’ipocrisia

Di ornar come vuoto a sè stante un cielo malato

Tra i nomadi la verità è

Appesa a una fotografia

Di una falsa cortigiana ed un campo bruciato

Прорив колу факелом

Хто шукає втіхи в повітрі

Брехня в ярмі

Про загальне правосуддя

Кажуть, кочівники

Одного разу вночі вони погасили сонце

Розчинений між кліше та брехливими істинами

Пласіда прийняла тягу

Про цноту, яка тепер зникла

Злість батька на порозі

Він підштовхнув до вицвілої історії

Ніч, яку вони зробили

До сну перший раз

Воно приховано невиразним страхом у посушливості

Холод брехав обманом

У розчиненій непристойності

Кочівники, - сказав він, - вкрали мою наготу

Тарді впав у каяття

Про викрадену брехню

Від лінощів, які він втратив

Що в житті скромніше

У грі марення

Тепер про фальшивий муніципалітет

Від марного бажання стати дамою але

Без чесноти чи гідності не в змозі нести тягар

А бруд на обгорілих гілках — це його людяність

У країні масок, розбитих по телевізору

Безкарної летаргії і розлючених святих

Тиша в ненависті просякнута

Про смердюче прощання

Між вольєрами заздрять нібито достоїнства

Залежність від вульгарних страхів інших

Упав у важкий насип

Від гнилого гулу

І в годину не гавкати

Прихований у лицемірстві

Прикрасити хворе небо як порожнє саме по собі

Серед кочівників правда є

Звисає з фотографії

Про фальшиву куртизанку і спалене поле