Вон - Та сторона

Вон!

из моих мыслей,

Вон!

с моего долгоденствия.

Уходи, из моих снов скройся быстро

Вон!

с моего сердца

Оставь меня на том же месте где я был прежде,

Не надо слов вежливых и потоков нежностей,

А потом режь меня, если так сильно лезвие чешется

Я давно уже без лица.

Нет глаз просто линзы голубого цвета

У меня нет лета, просто тепло и безветренно

Бывает иногда в моём опустошённом секторе,

Но вот сейчас некто долбится в душу усердно

Так, но дверь не та, сорвать с петель никак

И твой предел порог моего чердака

И промелькав уже тот яркий огонёк в глазах

Тебе так нравится в меня эти шипы вонзать

Да я и сам уже привык того не отрезать

Так же как ты в моей руке на твоих волосах

Ты всё пытаешься чего-то доказать

Я обязательно послушаю тебя когда ты будешь спать

Прошу оставь меня в покое не трогай руками

В моих снах мне тяжело просыпаться ночами

Нервы натянуты как струны гитары стоя у края

Порога, безсонница когда колишь шипами

В мой адрес тысячи слов твоих истерик глупых

Терзания всё глубже и отношений грубых

На лезвии ножа этих безсонных ночей

Уходи вон от меня закрой за собой дверь

Сижу в одиночестве листаю сотни страниц

Где рисовала ты мотивы одиноких улиц

Те фотографии от злости рву на куски

Наша первая встреча когда были мы счастливы

Погаснет свет в моём окне я выйду из дома

И по ЖД вокзалу мимо пролетают вагоны

Тают перроны, аэродромы…

Прошу уйди из моих мыслей, оставь меня в покое…

Геть!

з моїх думок,

Геть!

з мого довгоденства.

Іди, з моїх снів скройся швидко

Геть!

з мого серця

Залиш мене на тому місці де я був раніше,

Не треба слів ввічливих і потоків ніжностей,

А потім ріж мене, якщо так сильно лезо свербить

Я давно вже без обличчя.

Немає очей просто лінзи блакитного кольору

У мене немає літа, просто тепло і безвітряно

Буває іноді в моєму спустошеному секторі,

Але ось зараз хтось довбиться в душу старанно

Так, але двері не та, зірвати з петель ніяк

І твоя межа поріг мого горища

І промайнувши вже той яскравий вогник у очах

Тобі так подобається в мене ці шипи встромляти

Та я і сам уже звик того не відрізати

Так само як ти в моїй руці на твоєму волоссі

Ти все намагаєшся чогось довести

Я обов'язково послухаю тебе коли ти спатимеш

Прошу залиши мене в спокій не чіпай руками

В моїх снах мені важко прокидатися ночами

Нерви натягнуті як струни гітари стоячи біля краю

Пороги, безсоння коли колиш шипами

На мою адресу тисячі слів твоїх істерик дурних

Терзання все глибше і стосунків грубих

На лезі ножа цих безсонних ночей

Іди геть від мені зачини за собою двері

Сиджу в самотності гортаю сотні сторінок

Де малювала ти мотиви самотніх вулиць

Ті фотографії від злості рову на куски

Наша перша зустріч коли були ми щасливі

Згасне світло в моєму вікні я вийду з дому

І по ЖД вокзалу повз пролітають вагони

Тануть перони, аеродроми...

Прошу піди з моїх думок, дай мені спокій…