Летай высоко - Та сторона

Летай высоко, кем бы не был тот,

Кто будет тебя любить почти так, как я.

Вот опять снег.

Ты, апрель, офигел!

Ответь, весна где?

Ты куда её дел?

Пересолен весь город, а я легко одет.

Рады такой погоде только владельцы аптек.

И я, должен быть рад этой колючей стуже,

Сегодня я оказался больше не нужен.

Мне сообщили, что моя любовь совсем не кружит,

И что со мной невыносимо, становится скучно.

Я пожимал плечами и многозначно молчал,

Хотя хотелось лицом в снег и закричать.

Хотя, я должен был развернуться и просто уйти,

Я стоял и тебя слушал, как кретин.

Летай высоко, кем бы не был тот,

Кто будет тебя любить почти так, как я.

Отправь на покой, того смысла больше нет в ком,

Кто лишился способности окрылять.

Спустя неделю ты была уже с кем-то другим:

То ли спортсмен какой-то, то ли бандит…

А я как-то справлялся с этой дырой в груди...

И ни жалел ни на минуту, что был один.

В принципе, я неплохо эти удары стерпел.

Выработал к твоим глазам стойкий иммунитет.

Жизненно важные органы не задеты,

Я в одиночестве совсем, как рыба в воде.

И вот, уже почти настроился на позитив,

И на работе стали вроде неплохо платить,

Такого независимого, как я — не найти,

И вот, ты вдруг звонишь и просишь прийти.

Я бегу к подъезду, как чокнутый спринтер,

Мчусь по лестнице такой невыносимо длинной,

Весь в поту, в дверь стучу сильно и упрямо…

Ты себе так это представляла?!

Нет, всего лишь кладу трубку и улыбаюсь,

Судя по голосу, ты заплакана, ты страдаешь.

Нет, конечно, я не рад этому, но ты знаешь,

Хорошо так весной в мае!

Летай высоко, кем бы не был тот,

Кто будет тебя любить почти так, как я.

Отправь на покой, того смысла больше нет в ком,

Кто лишился способности окрылять.

Февраль, 2016.

Літай високо, ким би не був той,

Хто тебе любитиме майже так, як я.

Ось знову сніг.

Ти, квітень, офігел!

Відповідай, весна де?

Ти куди її справи?

Пересолене все місто, а я легко одягнений.

Раді такій погоді лише власники аптек.

І я, повинен бути радий цій колючій холодці,

Сьогодні я виявився більше не потрібним.

Мені повідомили, що моє кохання зовсім не кружляє,

І що зі мною нестерпно стає нудно.

Я знизав плечима і багатозначно мовчав,

Хоча хотілося обличчям у сніг та закричати.

Хоча, я повинен був розвернутися і просто піти,

Я стояв і тебе слухав, як кретин.

Літай високо, ким би не був той,

Хто тебе любитиме майже так, як я.

Відправ на спокій, того сенсу більше немає в кому,

Хто втратив можливість окриляти.

Через тиждень ти була вже з кимось іншим:

Чи спортсмен якийсь, чи бандит…

А я якось справлявся з цією діркою в грудях.

І не шкодував ні на хвилину, що був один.

В принципі, я непогано ці удари зазнав.

Виробив до твоїх очей стійкий імунітет.

Життєво важливі органи не зачеплені,

Я на самоті зовсім, як риба у воді.

І ось, вже майже налаштувався на позитив,

І на роботі стали начебто непогано платити,

Такого незалежного, як я не знайти,

І ось, ти раптом дзвониш і просиш прийти.

Я біжу до під'їзду, як дурний спринтер,

Мчуся сходами такою нестерпно довгою,

Весь у поті, у двері стукаю сильно і вперто.

Ти собі так це уявляла?

Ні, лише кладу трубку і посміхаюся,

Судячи з голосу, ти заплакана, ти страждаєш.

Ні, звичайно, я не радий цьому, але ти знаєш,

Добре так навесні у травні!

Літай високо, ким би не був той,

Хто тебе любитиме майже так, як я.

Відправ на спокій, того сенсу більше немає в кому,

Хто втратив можливість окриляти.

Лютий 2016.