Немного солнца - Та сторона

Обнимемся напоследок

Я снова окажусь теперь

Только в октябре тут

На дно фонтана плавно

Опускается монета, примета

И я сам как будто на дне там

Глаза слезятся от ветра

Глаза бояться ответов

И станет ясно мгновенно

На два несчастных человека

Стало больше с этого момента

Сейчас я как будто бы

Впервые ненавижу небо

Хуже некуда,

Но лучше ведь снег

Так тоже слепо так таял

И как не пытаясь смотреть туда

Я видел каждый раз

Это небо цвета твоих глаз

Таких серых сейчас как камень

Хотя вообще-то у тебя карие

Как не прячь плащом

Тот плачь ручьем

Наверное ветер

Все же не причем

Мне бы немного солнца

Мне бы чуть чуть тебя

Небо опять прольется

И где бы спастись от дождя

Я проснусь завтра засветло

Взгляну в окно

Там все слякотью смазано

Так и не привык сам завязывать

Обойдусь уж как-то без галстука

Ладно на чужом светлом празднике

Коих у меня не мало за пазухой

Я натаскан на них

Появляться один

И пытаться проникнуться

Счастьем других

Или делать вид или просто быть

Залетным гостем

Дабы избежать обид

И черт с ним что душа болит

Там камень на камне

Как в мезолите

Эту боль мне не залить

Хотя на застолье вдоволь увеселителей

Это все длительный дождь

Хмурая осень,

А мне так хочется немного солнца

Мне бы немного солнца

Мне бы чуть чуть тебя

Небо опять прольется

И где бы спастись от дождя

Мне бы немного солнца

Мне бы чуть чуть тебя

Небо опять прольется

И где бы спастись от дождя

Обіймемося наостанок

Я знову опинюся тепер

Тільки у жовтні тут

На дно фонтану плавно

Опускається монета, прикмета

І я сам начебто на дні там

Очі сльозяться від вітру

Очі боятися відповідей

І стане ясно миттєво

На дві нещасні людини

Стало більше з цього моменту

Зараз я ніби би

Вперше ненавиджу небо

Гірше нікуди,

Але найкраще сніг

Так теж сліпо так танув

І як не намагаючись дивитися туди

Я бачив щоразу

Це небо кольору твоїх очей

Таких сірих зараз як камінь

Хоча взагалі-то у тебе карі

Як не ховати плащем

Той плач струмком

Напевно, вітер

Все ж не причому

Мені би трохи сонця

Мені б трохи тебе

Небо знову проллється

І де би врятуватися від дощу

Я проснусь завтра засвітло

Погляну у вікно

Там все сльотою змащене

Так і не звик сам зав'язувати

Обійдусь вже якось без краватки

Гаразд на чужому світлому святі

Яких у мене не мало за пазухою

Я натаскан на ніх

З'являтися один

І намагатися перейнятися

Щастям інших

Або вдавати або просто бути

Залітним гостем

Щоб уникнути образ

І чорт із ним що душа болить

Там камінь на камені

Як у мезоліті

Цей біль мені не залити

Хоча на застілля вдосталь розважників

Це все тривалий дощ

Похмура осінь,

А мені так хочеться трохи сонця

Мені би трохи сонця

Мені б трохи тебе

Небо знову проллється

І де би врятуватися від дощу

Мені би трохи сонця

Мені б трохи тебе

Небо знову проллється

І де би врятуватися від дощу