Как это... - Та сторона

Как это

Бывает сложно верить

Мягко так

Смыкает веки

Слякотью

Под ногами

Моё время

Сколько ни плачь

Всё равно никто не заметит

Глаз твоих свет

Печальный, но добрый

Каждый прожитый день

В душу ложится

Как буквы на ноты

Вот оно наверняка

Или нет вроде

Кто-то скребёт по чувствам,

Но словно играет мелодию

В ветер — морду пса

Старой дворовой породы

Зарыться бы в запах её И продолжить бороться

коротко и ясно

просто чувства

Не вышли ростом

отсюда все эти песни

И все эти слёзы

мои минуты

Что потратил на любовь

и воздух

готовясь бросить тьму

прямо под колёса

этот скандал увы

Не потянул на «Оскар»

ну что стала застыв

Будто из воска

вот трос вот пропасть

всё руби

кому-то просто

Не суждено любить

это встряска из ласк

И ненужной никому страсти

как это сложно

быть такими разными

Как это

Бывает сложно верить

Мягко так

Смыкает веки

Слякотью

Под ногами

Моё время

Сколько ни плачь

Всё равно никто не заметит

бежать захлёбываясь воздухом

который душит

не жаль потерянного прошлого

плевать на нужных

под лопатками кожа

таит рубцы от крыльев

и я открыл бы тайны, но они

засыпаны пылью

я не из тех кто может оставаться рядом с Богом

никто не выходит из окон если нет

резона

соткан из сотен стихов

в которых нет тебя

и все эти слова не больше чем мусор

я это музыка

в твоём же танце нет моей партии

глянцевые прототипы превращают чувства в мутантов

и кажется что всё оборвётся в этот раз точно,

но поцелуи на её ладонях отдаляют точку

мне не больно пойми это наконец

просто живи ведь ты и есть моё сердце

знаешь порой я чувствую себя свободным будто ветер

мягко так смыкая веки

Как это

Бывает сложно верить

Мягко так

Смыкает веки

Слякотью

Под ногами

Моё время

Сколько ни плачь

Всё равно никто не заметит

Пройдёт время

смоет с лица

эту печать грусти

печаль сгустками тает

в лучах тусклых,

но вот сейчас так пусто

на распутьях стоят судьбы

заядло прессуя рассудок

это музыка звучащая с другой комнаты

её почти что не слышно

теперь двери захлопнуты с грохотом

робкими фразами вылечит разве

отравленную плазму ядом с ароматом счастья

волной отчаянья меня накрыло,

но я на крыльях лечу к тебе

жажда изобилия

того прежнего быта,

а там видно,

а там продолженье фильма

или титры

как это рассветы закаты

за кадром

в небо закатаны тайны наших бескрайних мечтаний

бывает сложно верить опустел берег

сколько ни плачь всё равно никто не заметит

Как это

Бывает сложно верить

Мягко так

Смыкает веки

Слякотью

Под ногами

Моё время

Сколько ни плачь

Всё равно никто не заметит

Як це

Буває складно вірити

М'яко так

Змикає повіки

Сльотою

Під ногами

Мій час

Скільки ні плач

Все одно ніхто не помітить

Око твоїх світло

Сумний, але добрий

Кожен прожитий день

В душу лягає

Як літери на ноти

Ось воно напевно

Або немає наче

Хтось шкрябає по почуттях,

Але ніби грає мелодію

У вітер — морду пса

Старої дворової породи

Заритись би в пах її І продовжити боротися

коротко та ясно

просто почуття

Не вийшли зростанням

звідси всі ці пісні

І всі ці сльози

мої хвилини

Що витратив на любовь

та повітря

готуючись кинути пітьму

прямо під колеса

цей скандал на жаль

Не потягнув на «Оскар»

ну що стала застигла

Неначе з воску

ось трос ось прірва

все рубай

комусь просто

Не судилося любити

це струс із ласок

І непотрібної нікому пристрасті

як це складно

бути такими різними

Як це

Буває складно вірити

М'яко так

Змикає повіки

Сльотою

Під ногами

Мій час

Скільки ні плач

Все одно ніхто не помітить

бігти захлинаючись повітрям

який душить

не жалю втраченого минулого

начхати на потрібних

під лопатками шкіра

таїть рубці від крил

і я відкрив би таємниці, але вони

засипані пилом

я не з тих хто може залишатися поряд з Богом

ніхто не виходить з вікон якщо ні

резону

зітканий із сот віршів

в яких немає тебе

і всі ці слова не більше ніж сміття

я це музика

у твоєму ж танці немає моєї партії

глянцеві прототипи перетворюють почуття на мутантів

і здається що все обірветься в цього разу точно,

але поцілунки на її долонях віддаляють точку

мені не боляче зрозумій це нарешті

просто живи ж ти і є моє серце

знаєш часом я чувствую себе вільним ніби вітер

м'яко так стуляючи повіки

Як це

Буває складно вірити

М'яко так

Змикає повіки

Сльотою

Під ногами

Мій час

Скільки ні плач

Все одно ніхто не помітить

Пройде час

змиє з особи

цей друк суму

смуток згустками тане

у променях тьмяних,

але ось зараз так порожньо

на роздоріжжях стоять долі

завзято пресуючи свідомість

це музика, що звучить з іншої кімнати

її майже нечутно

тепер двері зачинені з гуркотом

несміливими фразами вилікує хіба

отруєну плазму отрутою з ароматом щастя

хвилею відчаю мене накрило,

але я на крилах лечу до тебе

спрага достатку

того колишнього побуту,

а там видно,

а там продовження фільму

або титри

як це світанки заходу сонця

за кадром

в небо загорнуті таємниці наших безмежних мрій

буває складно вірити спорожнів берег

скільки ні плач все одно ніхто не помітить

Як це

Буває складно вірити

М'яко так

Змикає повіки

Сльотою

Під ногами

Мій час

Скільки ні плач

Все одно ніхто не помітить