Певица - T9

Пустой комнаты стены сонно сопят стонами

Любви двух, рассыпая сыпью постеры.

Люстры тускло, горели будто костры,

Юля добавляла в коктейль грусти слезы и мечты…

«…Желаю любви», — пела в пол силы Whitney

Со старой кассеты, затертой словно плетьми,

И надо делать уроки, решать примеры,

А мысли строят мосты в мир славы и сцены.

«Цены на уроки вокала нам не по карману!», —

Кричала мама в слезах, ведь еле-еле хватало…

Юля откладывала деньги с обедов в школе

И раз в неделю сыпала на раны пения соли…

Годы летели как пули у Юли на пути,

Сдала в Москву вступительные на пять из пяти,

Впереди были новый город и новые люди,

И те надежды, что с детства сердцем бились в груди

Несданные зачеты парили свежую голову,

Песни Dian’ы Ross не давали покоя смолоду.

Мечты о большой сцене держали душу в тисках,

Она скрывалась от будней в музыкальных грезах.

Пела вечерами, закрыв глаза от проблем,

В душных кафе, клубах старалась перед всеми…

В один из серых дней ей предложили запись альбома,

Ведь у нее талант, внешность, голос покорит сердце любого,

Здесь ничего такого… И снова блеск в ее глазах,

Вроде забыла в прошлом те вечера в слезах:

Ругательства матери, отца, насмешки бывших друзей,

Нехватку денег, любви, долги остывших дней…

Сейчас скверный тип ей предложил помощь.

…Руки коснулись тела… Сдержать боль не сумела.

Она шагнула на сцену с улыбкой на лице,

Под звуки бурных оваций заплакала в конце

И пусть текут слезы, и пусть горит душа…

Она одна в мире этом — настоящая звезда!

И пусть прошла пол жизни, ее голос дарит всем

Минуты сладкой радости, избавляя от проблем.

Порожні кімнати стіни сонно соплять стогонами

Кохання двох, розсипаючи висипом постери.

Люстри тьмяно, горіли ніби багаття,

Юля додавала в коктейль смутку сльози і мрії…

«…Бажаю кохання», — співала в півсили Whitney

З старої касети, затертою немов батогами,

І треба робити уроки, вирішувати приклади,

А думки будують мости в світ слави і сцени.

«Ціни на уроки вокалу нам не по кишені!», —

Кричала мама в сльозах, адже ледве вистачало…

Юля відкладала гроші з обідів у школі

І раз у тиждень сипала на рани співу солі…

Роки летіли як кулі у Юлі на шляху,

Здала в Москву вступні на п'ять із п'яти,

Попереду були нове місто і нові люди,

І ті надії, що з дитинства серцем билися в груди

Нездані заліки ширяли свіжу голову,

Пісні Dian'и Ross не давали спокою замолоду.

Мрії про велику сцену тримали душу в тиску,

Вона ховалася від буднів у музичних мріях.

Співала вечорами, заплющивши очі від проблем,

У задушливих кафе, клубах старалася перед усіма…

В один із сірих днів їй запропонували запис альбому,

Адже у неї талант, зовнішність, голос підкорить серце будь-кого,

Тут нічого такого... І знову блиск у її очах,

Начебто забула в минулому ті вечірки в сльозах:

Лайки матері, батька, глузування колишніх друзів,

Нестачу грошей, любові, борги остиглих днів.

Нині поганий тип їй запропонував допомогу.

…Руки торкнулися тіла… Стримати біль не зумів.

Вона зробила крок на сцену з усмішкою на особі,

Під звуки бурхливих овацій заплакала в кінці

І нехай течуть сльози, і нехай горить душа...

Вона одна в цьому світі— справжня зірка!

І нехай пройшла стать життя, її голос дарує всім

Хвилини солодкої радості, позбавляючи проблем.