На расстоянии любви - T9

Ты помнишь какими мы были?!

Ведь мы летали и плыли над миром,

Жадно впиваясь руками в спины друг другу!

Прямо в глаза, боясь признать,

что всё же любили…

Теперь здесь срывы, теперь всё мимо, теперь здесь крики, теперь здесь дыры!

Но их не слышит никто и не видит, кроме немых толстых стен холодной квартиры.

Мне снова хочется спрыгнуть…

Спрыгнуть, лететь и орать твоё имя вопреки и во имя!

И крышам станет сыро… От слёз Отца над глупостью слабого сына.

Я умер, не успев родиться, но продолжаю жить, а ты всё снишься…

Ведь я тогда ещё стал тобой, и теперь нет нас обоих, кто я?!

Маленький принц — теперь Большой Нищий…

Идёт сквозь вечность от планеты к планете.

И, видимо, ты не поймёшь, что он ищет,

А им не понять и двух слов о поэте!

Я вижу, как тебя путают сети, мотают в цепи лживые будни эти!

И в поисках того, что зацепит… тебя жуёт, как кассету в сломанной деке!

Прости мне это, но вспомни свет тот,

Мои глаза и что горело в них пламенем лета,

Этот огонь не потух от капель и ветра…

Пойми, его не видят те, кто слепы!

И я не жду ответа, как и не ждут света те, кто заперт навеки,

Но моя жизнь — это бег по встречной,

И я люблю тебя, и буду любить тебя вечно!

Припев:

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, как сильно болит внутри!

На расстоянии любви чаще лови,

Поймаешь мой образ, он как и ты!

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, узнаешь, как сильно горит внутри!

На расстоянии любви чаще лови, поймаешь,

Поймаешь мой образ, но не зови!

Помню: любили, мечтали, на двоих небо искали,

Вместе на край земли легко было нам дойти!

А что теперь с нами?

Лишь боль и слёзы,

И губы хранят вопросы: «Кто надумал эту войну?»

Съедает злоба, ревность… Больше не могу…

А, может, снова подняться в небо,

Доверить сердце Вселенной слепо…

И я сбегаю, прости мне это… так легче…

И пусть печаль уплывёт с рассветом,

Я молю: «Береги в душе меня!»,

И просто знай: я продолжаю любить не вопреки, а во имя!

Припев:

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, как сильно болит внутри!

На расстоянии любви чаще лови,

Поймаешь мой образ, он как и ты!

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, узнаешь, как сильно горит внутри!

На расстоянии любви чаще лови, поймаешь,

Поймаешь мой образ, он как и ты!

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, как сильно болит внутри!

На расстоянии любви чаще лови,

Поймаешь мой образ, он как и ты!

На расстоянии любви глубже смотри, Узнаешь, узнаешь, как сильно горит внутри!

На расстоянии любви чаще лови, поймаешь,

Поймаешь мой образ, но…

Ти пам'ятаєш якими ми були?!

Адже ми літали і пливли над світом,

Жадібно впиваючись руками в спини один одному!

Прямо в очі, боячись визнати,

що все любили...

Тепер тут зриви, тепер все повз, тепер тут крики, тепер тут дірки!

Але їх не чує ніхто і не бачить, крім німих товстих стін холодної квартири.

Мені знову хочеться зістрибнути.

Зстрибнути, летіти і кричати твоє ім'я всупереч і во ім'я!

І дахам стане сиро... Від сліз Батька над дурістю слабкого сина.

Я помер, не встигнувши народитися, але продовжую жити, а ти все снішся…

Адже я тоді ще став тобою, і тепер немає нас обох, хто я?!

Маленький принц— тепер Великий жебрак.

Йде крізь вічність від планети до планети.

І, мабуть, ти не зрозумієш, що він шукає,

А ним не зрозуміти і двох слів про поета!

Я бачу, як тебе плутають сіті, мотають у ланцюги брехливі будні ці!

І в пошуках того, що зачепить... тебе жує, як касету в зламаній деці!

Пробач мені це, але згадай світло те,

Мої очі і що горіло в них полум'ям літа,

Цей вогонь не потух від крапель та вітру…

Зрозумій, його не бачать ті, хто сліпі!

І я не чекаю відповіді, як і не ждуть світла ті, хто замкнений навіки,

Але моє життя — це біг по зустрічній,

І я люблю тебе, і любитиму тебе вічно!

Приспів:

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, як сильно болить усередині!

На відстані любові частіше лови,

Спіймаєш мій образ, він як і ти!

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, дізнаєшся, як сильно горить усередині!

На відстані любові частіше лови, зловиш,

Спіймаєш мій образ, але не кличи!

Пам'ятаю: любили, мріяли, на двох небо шукали,

Разом на край землі легко було нам дійти!

А що тепер із нами?

Лише біль і сльози,

І губи зберігають питання: «Хто надумав цю війну?»

З'їдає злість, ревнощі… Більше не можу…

А, може, знову піднятися в небо,

Довірити серце Всесвіту сліпо.

І я збігаю, пробач мені це... так легше...

І нехай смуток спливе з світанком,

Я молю: «Бережи в душі мене!»,

І просто знай: я продовжую любити не всупереч, а во ім'я!

Приспів:

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, як сильно болить усередині!

На відстані любові частіше лови,

Спіймаєш мій образ, він як і ти!

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, дізнаєшся, як сильно горить усередині!

На відстані любові частіше лови, зловиш,

Спіймаєш мій образ, він як і ти!

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, як сильно болить усередині!

На відстані любові частіше лови,

Спіймаєш мій образ, він як і ти!

На відстані любові глибше дивися, Дізнаєшся, дізнаєшся, як сильно горить усередині!

На відстані любові частіше лови, зловиш,

Спіймаєш мій образ, але…