Нечего лаять - Svyat

Греться запрети мне и лето порой меркнет.

Сердце взаперти, оно где-то в грудной клетке.

Не пробуй вникать.

Да, я попробовал кайф,

Открыв Москву, как шампанское.

Без пробок никак.

Лихо, ни гроша, и потери — поди, посчитай.

Я сильно задолжал и теперь платил по счетам.

Лезешь из краев, оклад как месячный на*б.

По карьерной лестнице вниз лестничный пролет.

Я падал растеряно между башен и заборов,

И пока у нас стерео, где-то даже Лиза Мона.

Их праздник словно не услышит — краш тест,

И у власти снова едет крыша — картеж.

Я витал в облаках, дверцы неправды толкал,

И моя дама сердца — это игра в дурака.

Оставь этот шаг и он блистательно потух,

А я не левша, чтоб признавать неправоту.

Припев:

Будь крепче, малая.

Мы не изменим тут ничего,

Нечего лаять, вечер на память, и наш вечный оффлайн,

Но звери не поймут ничего, вечно ломая.

Нечего лаять.

Будь крепче, малая.

Мы не изменим тут ничего,

Нечего лаять, вечер на память, и наш вечный оффлайн,

Но звери не поймут ничего, вечно ломая.

Нечего лаять.

А я в ад не летал, меня Бог оклеветал,

И мне не нужно красок, я словами как Левитан (до утра).

И демон летел со мной, сидел на винте.

Говоришь, я худой, как кощей, и все тело в игле?

Да!

Ближе, зая.

Ты слышишь, нас в тиши пронзает.

Ведь ты же знаешь, я не пишу стихи про заек.

За шторой пустота, тебя там едва ли полюбят.

Чего ждет эта страна, когда забывает о людях?

Солнце выгоняло ночь и звезды стирались.

А помнишь, социум ронял обочины слезы спирали?

Грабят редко, но жутко.

Пираньи ветки маршруты.

И грани нет, не до шуток.

Играю в смерть — это шутер.

Старый принцип: усталый щенок предъявит явью.

Москва — столица *уй знает чего, прям, как Рейкьявик.

А в роли дряни я противился — кролик в яме.

Только гром не грянет, хоть окрапивится кровью пряник.

Припев:

Будь крепче, малая.

Мы не изменим тут ничего,

Нечего лаять, вечер на память, и наш вечный оффлайн,

Но звери не поймут ничего, вечно ломая.

Нечего лаять.

Будь крепче, малая.

Мы не изменим тут ничего,

Нечего лаять, вечер на память, и наш вечный оффлайн,

Но звери не поймут ничего, вечно ломая.

Нечего лаять.

Грітися заборони мені і літо часом меркне.

Серце замкнене, воно десь у грудній клітці.

Не намагайся вникати.

Так, я спробував кайф,

Відкривши Москву, як шампанське.

Без заторів ніяк.

Лихо, ні гроша, і втрати— іди, порахуй.

Я сильно заборгував і тепер платив за рахунками.

Лізеш із країв, оклад як місячний на*б.

По кар'єрних сходах вниз сходовий проліт.

Я падав розгублено між веж і парканів,

І поки у нас стерео, десь навіть Ліза Мона.

Їхнє свято ніби не почує — краш тест,

І у владі знову їде дах — картеж.

Я витав у хмарах, дверцята неправди штовхав,

І моя дама серця — це гра в дурня.

Залиш цей крок і він блискуче погас,

А я не шульга, щоб визнавати неправоту.

Приспів:

Будь міцніша, мала.

Ми не змінимо тут нічого,

Нема чого гавкати, вечір на пам'ять, і наш вічний оффлайн,

Але звірі не зрозуміють нічого, вічно ламаючи.

Нема чого гавкати.

Будь міцніша, мала.

Ми не змінимо тут нічого,

Нема чого гавкати, вечір на пам'ять, і наш вічний оффлайн,

Але звірі не зрозуміють нічого, вічно ламаючи.

Нема чого гавкати.

А я в пекла не літав, мене Бог обмовив,

І мені не потрібно фарб, я словами як Левітан (до ранку).

І демон летів зі мною, сидів на гвинті.

Кажеш, я худий, як кощій, і все тіло в голці?

Так!

Ближче, зая.

Ти чуєш, нас у тиші пронизує.

Адже ти ж знаєш, я не пишу вірші про зайку.

За кожною порожнечею, тебе там ледь полюблять.

Чого чекає ця країна, коли забуває про людей?

Сонце виганяло ніч і зірки стиралися.

А пам'ятаєш, соціум упускав узбіччя сльози спіралі?

Грабують рідко, але жахливо.

Пірання гілки маршрутів.

І грані немає, не до жартів.

Граю в смерть — це шутер.

Старий принцип: втомлене щеня пред'явить дійсністю.

Москва - столиця *уй знає чого, прямий, як Рейк'явік.

А в ролі погані я противився — кролик у ямі.

Тільки грім не вдарить, хоч окропиться кров'ю пряник.

Приспів:

Будь міцніша, мала.

Ми не змінимо тут нічого,

Нема чого гавкати, вечір на пам'ять, і наш вічний оффлайн,

Але звірі не зрозуміють нічого, вічно ламаючи.

Нема чого гавкати.

Будь міцніша, мала.

Ми не змінимо тут нічого,

Нема чого гавкати, вечір на пам'ять, і наш вічний оффлайн,

Але звірі не зрозуміють нічого, вічно ламаючи.

Нема чого гавкати.