На куски - Svyat, Андрей Леницкий

Конечно, бред, не слушай, раз это не нужно и

Навечно мне тут душно, хоть это бездушный мир

Молчал, закрывшись от всех, едет крыша, подсел

Печально лишних отсев, всех тех, кто жить не хотел

Потеряли этот сон, всё явно было недолго

Для тебя я будто сок — любимый и добрый

Разбивать посуду даже в лом, ни капли в утиль

Не побывать повсюду держа глобус, как ни крути

По разным орбитам, лишь только пазлы гранита

Наш дом маразм, не обида, что гораздо обидней

Под ногами весь мир в одной капле с ресниц,

Но мой камень — лесть лиц, помогала лесть вниз

Один в мире снов, горько злиться без слов

И я в принципе смог, только слился в песок

И если между нами посредник — в плен не вернулся я

Надежда умирает последней — Ленин и Крупская

Вырву боль всю свою наружу

Чувство, что никому не нужен

Просто я снова обезоружен

Просто я не стану твоим мужем

На куски разрывает печаль меня

От тоски выключает любовь твоя

Ну, скажи, почему мне к тебе нельзя?

Ну, скажи, почему больше не моя?

Ну да, родная, здравствуй, кому-то поровну надо

У нас больная страсть, так я буду донором правды

Только не прячься, не прячь печальку в глазах

Столько в счастье несчастья — Эй!

Молчать я сказал

Паршиво это, вижу боль и вижу мрак, вино

Пошли вы, мне бы выжить, но я выжат как лимон

В падлу подойти, снова ты леди на вечер

Нам не по пути, словно ты едешь по встречке

Пьяный пульс на венах, я уйду со скоростью аванса

Не рвусь наверх, не сорву голос и овации

К чёрту небеса — ответы на кафеле

В жизни чёрная полоса на моей фотографии

Вырву боль всю свою наружу

Чувство, что никому не нужен

Просто я снова обезоружен

Просто я не стану твоим мужем

На куски разрывает печаль меня

От тоски выключает любовь твоя

Ну, скажи, почему мне к тебе нельзя?

Ну, скажи, почему больше не моя?

Звичайно, марення, не слухай, якщо це не потрібно і

Надовго мені тут душно, хоч це бездушний світ

Мовчав, зачинившись від усіх, їде дах, підсів

Сумно зайвого відсіву, всіх тих, хто жити не хотів

Втратили цей сон, все явно було недовго

Для тебе я ніби сік — улюблений і добрий

Розбивати посуд навіть у лом, ні краплі в утиль

Не побувати всюди тримаючи глобус, як не крути

За різними орбітами, тільки-но пазли граніту

Наш будинок маразм, не кривда, що набагато образливіше

Під ногами весь світ в одній краплі з вій,

Але мій камінь — лестощі обличчя, допомагали лестощі вниз

Один у світі снів, гірко злитися без слів

І я в принципі зміг, тільки злився в пісок

І якщо між нами посередник — в полон не вернувся я

Надія вмирає останньою — Леніном і Крупською

Вирву біль усю свою назовні

Почуття, що нікому не потрібен

Просто я знов обеззброєний

Просто я не стану твоїм чоловіком

На шматки розриває смуток мене

Від туги вимикає кохання твоє

Ну, скажи, чому мені до тебе не можна?

Ну, скажи, чому більше не моя?

Ну, так, рідна, привіт, комусь порівну треба

У нас хвора пристрасть, так я буду донором правди

Тільки не ховайся, не прягти печаль у очах

Стільки в щастя нещастя — Гей!

Мовчати я сказав

Паршиво це, бачу біль і бачу морок, вино

Пішли ви, мені вижити, але я вичавлений як лимон

У підлу підійти, знову ти леді на вечір

Нам не шляху, наче ти їдеш по зустрічці

П'яний пульс на венах, я піду зі швидкістю авансу

Не рвусь нагору, не зірву голос і овації

До чорта небеса— відповіді на кафелі

У житті чорна смуга на моїй фотографії

Вирву біль усю свою назовні

Почуття, що нікому не потрібен

Просто я знов обеззброєний

Просто я не стану твоїм чоловіком

На шматки розриває смуток мене

Від туги вимикає кохання твоє

Ну, скажи, чому мені до тебе не можна?

Ну, скажи, чому більше не моя?