7 звонков - СЛОТ, Johnny Beast

Просто так сорваться и морально убить — к-контрольный выстрел в глаза —

Больно по-живому резать тонкую нить, потом себя винить, когда заказан путь

назад.

Шагом партизана, с белым флагом в руке, уеаh, без плана и идеи уеду быстрее.

Два непонимания застыли в апогее, никому ни слова, всё уехал, клёво, где я?

Звуки скисли и подвисли мысли, время тонет, и пока

Вдох — молчание, выдох — ожиданиe от гудка до гудка.

Припев:

Не забыть никогда 7 последних звонков — послания без слов — асфальт и мокрый

ветер.

Высыхает вода моих детских снов, со мною беда… никто и не заметил.

Неделя на природе проходит, и я у цели, стали бесполезными, куда-то улетели

Понятия, понты, качели «годен — не годен», мода здесь не в моде,

всё подчиняется погоде.

7 дней звоню тебе сказать, каким теперь я буду: Лао Цзы будто, да будто бы

Будда.

Только слова умирают в воздухе на полпути: «Аппарат абонента выключен или

находится вне зоны действия сети».

Дверь закрыта, я тобой забыта, я одна навсегда.

Сны размыты, карты мира биты, тошнота… темнота…

Припев:

Не забыть никогда 7 последних звонков — послания без слов — асфальт и мокрый

ветер.

Высыхает вода моих детских снов, со мною беда… никто и не заметил.

Кто не потерял, тот не оценит имея, нет идеи, как смеют они говорить мне это

слово — «IKEA».

Поздно пить боржоми, когда плёнка зажёвана, разорвана своими руками,

истерзана тупым ножом она.

Вёз солнце из рая, теперь отдать его некому, сгорая изнутри до края,

несу гасить пламя снегом усталым.

Мы растекаемся временем, талым цунами, полураспадом, полу взглядом да что это с

нами?

Припев:

Не забыть никогда 7 последних звонков — послания без слов — асфальт и мокрый

ветер.

Высыхает вода моих детских снов, со мною беда… никто и не заметил.

Ночь затопит глаза, день заставит забыть и медленно плыть, куда подует ветер.

Прибывает вода и может просто накрыть, со мною беда… а ты и не заметил.

Просто так зірватися і морально вбити — до-контрольний постріл в очі —

Боляче по-живому різати тонку нитку, потім звинувачувати себе, коли замовлений шлях

назад.

Кроком партизана, з білим прапором у руці, уеаh, без плану і ідеї поїду швидше.

Два нерозуміння застигли в апогії, нікому ні слова, все поїхав, кльово, де я?

Звуки кислі і підвисли думки, час тоне, і поки

Вдих — мовчання, видих — очікування від гудку до гудку.

Приспів:

Не забути ніколи 7 останніх дзвінків— послання без слів— асфальт і мокрий

вітер.

Висихає вода моїх дитячих снів, зі мною біда… ніхто і не помітив.

Тиждень на природи минає, і я у мети, стали марними, кудись відлетіли

Поняття, понти, гойдалки «годен—не годен», мода тут не в моді,

все підпорядковується погоді.

7 днів дзвоню тобі сказати, яким тепер я буду: Лао Цзи ніби, так ніби

Будда.

Тільки слова помирають у повітряні на півдорозі: «Апарат абонента вимкнено або

знаходиться поза зоною дії мережі».

Двері зачинені, я тобою забуті, я одна назавжди.

Сни розмиті, карти світу биті, нудота… темрява…

Приспів:

Не забути ніколи 7 останніх дзвінків— послання без слів— асфальт і мокрий

вітер.

Висихає вода моїх дитячих снів, зі мною біда… ніхто і не помітив.

Хто не втратив, той не оцінить маючи, немає ідеї, як сміють вони говорити мені це

слово — «IKEA».

Пізно пити боржомі, коли плівка зажована, розірвана своїми руками,

змучена тупим ножем вона.

Віз сонце з раю, тепер віддати його нікому, згоряючи зсередини до краю,

несу гасити полум'я снігом втомленим.

Ми розпливаємося часом, талим цунамі, напіврозпадом, напів поглядом та що це з

нами?

Приспів:

Не забути ніколи 7 останніх дзвінків— послання без слів— асфальт і мокрий

вітер.

Висихає вода моїх дитячих снів, зі мною біда… ніхто і не помітив.

Ніч затопить очі, день змусить забути і повільно плисти, куди повіє вітер.

Прибуває вода і може просто накрити, зі мною біда… а ти і не помітив.