Vanity of Sleep - Silent Planet

This is a love affair with consumer despair

An emptiness I can call my own

An arbitrary sanctuary

Where we deposit prayers to a dispensable God

Welcome to the end stage age

Where joy is a pill and love’s a prescription

Vaccinated with an outward suspicion

Isolation became a pre-existing condition

Manifested drudge of my mass-manufactured consent

But there’s a gaping hole in my consciousness

A deep that cries out to deep

This is a love affair with consumer despair

An emptiness I can call my own

An antidote for mystery

Our indifference is deafening

אהיה אשר אהיה

There’s a presence here

It stirs inside the static dissonance of discontent that refused to relent

I built a home overlooking a graveyard

To remind myself I’m still alive

Yet you see a flaw still abides

As I witness an ending that I can’t contrive

We watched a golden array of a casket parade

As wealth makes its final display to the ground

I found it strange that even in this place

Death became such a gainful exchange

Give me something to hold, give me something that bleeds

I’ll scour the earth for my identity

Is there a cure for a sick society?

So rich in this world, so in debt to ourselves

The network of life in such a disconnect

How many times must we die this death?

Annihilation is all we are

Desolation is everything I know

All we are is all we love

And everything I know is destructible

Artificial heart, obsidian soul

Encircled by dreams that are combustible

We trade the Garden for Cities, the Tree for a Tower

Surrendered our faith, became addicted to power

I know that hope grows inside of the Wound

And I know progress is empty, I must be consumed

So I’ll dig through these masks till I find my face

Separate from the false pretense I embraced

It kills me to know that you’ll never find peace

You can have all the world, but you’ll never be free

Tear the stitches sewn across my existence

Cut me out from this nothingness

Dusk will come and lay to rest our fleeting, fading, silhouettes

Це любов із відчаєм споживачів

Порожнечу, яку я можу назвати своєю

Довільне святилище

Де ми покладаємо молитви до незамінного Бога

Ласкаво просимо до кінцевої стадії

Де радість — таблетка, а любов — рецепт

Щеплений із зовнішньою підозрою

Ізоляція стала попередньою умовою

Явна тяганина мої згоди масового виробництва

Але в моїй свідомості зяє дірка

Глибина, яка волає до глибини

Це любов із відчаєм споживачів

Порожнечу, яку я можу назвати своєю

Протиотрута від таємниці

Наша байдужість оглушає

אהיה אשר אהיה

Тут є присутність

Воно ворушиться всередині статичного дисонансу невдоволення, яке відмовилося змиритися

Я побудував дім із видом на цвинтар

Щоб нагадати собі, що я ще живий

Але ви бачите, що недолік все ще залишається

Оскільки я свідком кінцівки, яку я не можу придумати

Ми спостерігали золотий масив параду шкатулок

Як багатство остаточно демонструє на землі

Мені здалося дивним, що навіть у цьому місці

Смерть стала таким прибутковим обміном

Дайте мені щось, щоб тримати, дайте мені щось, що кровоточить

Я рищу землю в пошуках своєї особистості

Чи є ліки від хворого суспільства?

Такий багатий у цьому світі, настільки в боргу перед самими собою

Мережа життя в такому роз’єднанні

Скільки разів ми повинні померти цією смертю?

Знищення — це все, що ми є

Спустошення — це все, що я знаю

Усе, що ми є є все, що ми любимо

І все, що я знаю, знищується

Штучне серце, обсидіанова душа

Оточений горючими снами

Ми міняємо сад на міста, дерево на вежу

Здав нашу віру, став залежним від влади

Я знаю, що надія росте всередині Рани

І я знаю, що прогрес порожній, я повинен бути знищений

Тож я буду копатися в цих масках, поки не знайду своє обличчя

Відокремтеся від фальшивого приводу, який я прийняв

Мене вбиває знати, що ти ніколи не знайдеш спокою

Ви можете мати весь світ, але ніколи не будете вільні

Розірвіть шви, зшиті через моє існування

Виріжте мене з цього небуття

Сутінки прийдуть і ляжуть, щоб відпочити наші швидкоплинні силуети, що згасають