Tiny Hands (Au Revoir) - Silent Planet

I awoke in the summer

The sun struck the earth to furnish us with fire

But jealous hands fashioned their cross to a sword

Brandished their gift as a torch to burn the light

«To the dead, we owe only the truth»

The human condition

Surveying the space between the nave, I saw my own infernal grave

Existential imperfections

We sat scrawling out prayers on scratched oak chairs

Bullets bouncing off stonewall saints, laid to rest by our Forebear

At their children, at the dissidence of despair

This proximal milieu could close the door to the

Closeness that keeps us inside the spaces that we hide

My heart burns cold as life, leaves my daughter’s eyes

I am the mother of the dying, the dust, the denouement

How can absence take my father’s house?

How can nothing take my daughter’s life?

Walk me out from this tomb

If you are the gate, could you make a way?

Come down from that cross

Hold out your hands so I can see

Je suis sorti vivant du four crématoire

Je suis le témoin sacré de l'église

Je suis une mère qui a tout perdu

This fire burns your name on my lips

And this smoke chokes your song on my throat

Now let death lynch my lungs

I offer what’s left of this withering tongue

But oh, «No Exit «So bright as the light that shines behind the Son

I leaped through stained glass saints

To fall to the garden where we first began

Я прокинувся влітку

Сонце вдарило в землю, щоб дати нам вогонь

Але ревниві руки перетворили свій хрест на меч

Розмахували своїм подарунком як факелом, щоб запалити світло

«Мертвим ми зобов’язані лише правдою»

Стан людини

Оглядаючи простір між навою, я побачив власну пекельну могилу

Екзистенційні недосконалості

Ми сиділи і писали молитви на подряпаних дубових стільцях

Кулі, що відбиваються від святих кам’яної стіни, спочивав наш Предтеча

На своїх дітей, на розпач відчаю

Це проксимальне середовище може закрити двері до 

Близькість, яка тримає нас у просторах, які ми ховаємо

Моє серце палає холодом, як життя, покидає очі моєї дочки

Я мати вмираючих, прах, розв’язка

Як відсутність може забрати будинок мого батька?

Як ніщо не може забрати життя моєї доньки?

Виведи мене з цієї гробниці

Якщо ви ворота, чи можете ви зробити шлях?

Зійди з того хреста

Простягніть руки, щоб я міг бачити

Je suis sorti vivant du four crématoire

Je suis le témoin sacré de l'église

Je suis une mère qui a tout perdu

Цей вогонь спалює твоє ім’я на моїх вустах

І цей дим душить твою пісню в моєму горлі

Тепер нехай смерть лінжує мої легені

Я пропоную те, що залишилося від цього в’янучого язика

Але о, «Немає виходу «Таке яскраве, як світло, що сяє позаду Сина

Я стрибав крізь вітражі святих

Щоб впасти в сад, де ми вперше почали