A Flood Strong Enough to Consume the House - Silent Planet

Oh my offspring, oh fragile one:

I lay on the altar

When will my reaping end?

When will my reaping end?

You plunged your blade into the horizon

To let it bleed out visceral hues of red for the last time

Such capacity for inhumanity!

Taking in that we’ll never again begin

Diverge to a static rot

And if you, oh Lord, reside upon this serene seafloor

I’m compelled to implore

Did you sink, or did you simply abide in my deep?

Out of nothing, but something, you came

And it’ll reap the sow of this tableau tonight

Guards paradoxically living under lock and key

I must rescind my sentience, the nescience I extol

The antithesis of life, that sickness unto death

I must rescind my sentience: the sickness that I know

Faith is to fate, a pale horse to its rider

It is we who are free

No longer captive to your coercive control

I must rescind my sentience: the sickness that I know

Father, I…

I know our margins have widened

But could there be space for a fool to wander this earth

To ink our name in the blood of a martyr on your footstool?

No boundaries or borders

«I should have been a pair of rugged claws

Scuttling across the floors of silent seas»

But first tell me: Did you see through my opacity?

Innocent, I do not assent to the unrelenting tide

There’s blood staining these waters

Evaporated to circle the sky

Innocent, I do not assent to the unrelenting tide

My blood’s staining your waters

Evaporated to circle the sky

No, «I am a man of unclean lips»

I’ll welcome that coal to send away my sin

О моє нащадок, о тендітне:

Я лежав на вівтарі

Коли закінчиться моє жниво?

Коли закінчиться моє жниво?

Ти занурив свій клинок у горизонт

Щоб востаннє виділив нутрощі червоного

Така здатність до нелюдяності!

Враховуючи це, ми ніколи більше не почнемо

Розходитися до статичної гнилі

І якщо Ти, о Господи, живеш на цьому безтурботному морському дні

Я змушений благати

Ти потонув, чи просто перебував у моїй глибині?

З нічого, але з чогось ви прийшли

І сьогодні ввечері він пожне плоди цієї картини

Охоронці парадоксальним чином живуть під замком

Я мушу скасувати свою розумність, незнання, яке вихваляю

Антитеза життю, хвороба до смерті

Я мушу скасувати своє розуміння: хворобу, яку я знаю

Віра – долі, блідий кінь своєму вершнику

Це ми вільні

Більше не в полоні вашого примусового контролю

Я мушу скасувати своє розуміння: хворобу, яку я знаю

Батько, я…

Я знаю, що наші прибутки зросли

Але чи може бути місце для дурня, щоб блукати цією землею

Почеркувати наше ім’я кров’ю мученика на твоєму підніжку?

Без кордонів чи кордонів

«Я мав би бути парою міцних пазурів

Блигаючи по дну тихих морів»

Але спочатку скажіть мені: ви бачили мою непрозорість?

Невинний, я не погоджуюся з невблаганним припливом

Ці води забарвлюються кров’ю

Випаровується, щоб кружляти по небу

Невинний, я не погоджуюся з невблаганним припливом

Моя кров забарвлює твої води

Випаровується, щоб кружляти по небу

Ні, «я людина нечистих уст»

Я вітаю це вугілля, щоб відігнати мій гріх