Волчья - Сергей Любавин

Ночь.

По керченским болотам

Бродит волчья стая,

По урманам их вожак ведет отчаянный.

И он, такой же молодой,

Как я был молодой,

Пути не выбирает.

С малых лет ему

Казалась жизнь жестокой дракой,

Но вожак учил терпеть,

Терпеть не плакать,

Ведь сынок,

у каждого волка,

Коль доля не легка,

Есть выбор стать собакой.

Припев:

На родимой стороне,

Все забыли обо мне…

Только ты не забываешь,

Жаль приходишь лишь во сне…

Коль с волками жить,

По вочьи выть, ай нету силы,

Серой стаею до гроба, до могилы.

Слышать свист картечи по кустам,

Всю жизнь скитаться нам

С тамбовским братом милым.

Припев:

На родимой стороне,

Все забыли обо мне…

Только ты не забываешь,

Жаль приходишь лишь во сне…

Обложили нас на зорьке,

На исходе лета,

Э-э-эх успеть бы

Сделать ноги до рассвета,

Повидать родную сторону,

Повыть да на луну…

Но видно песня спета.

Наши рваные,

Но вольные знамена смело,

Что волки не сладко,

П*длы под прицелом.

Загибатся тут, под песий лай,

Седого вон шмаляй

И вот уж брата нету…

Проигрыш.

Ветер серый,

Не пробиться, за снегами ходит

Зверь матерый.

Жизнь качнулась под ногами,

Вот и я,

такой же стал седой,

Избитый сединой,

Но больше сапогами.

Припев:

На родимой стороне,

Все забыли обо мне…

Только ты не забываешь,

Жаль приходишь лишь во сне…

Только ты не забываешь,

Жаль приходишь лишь во сне…

Ніч.

Керченськими болотами

Бродить вовча зграя,

По урманам їхній ватажок веде відчайдушний.

І він, такий ж молодий,

Як я був молодий,

Шляхи не обирає.

Змалку йому

Здавалося життя жорстокою бійкою,

Але ватажок вчив терпіти,

Терпіти не плакати,

Адже синку,

у кожного вовка,

Якщо частка не легка,

Є вибір стати собакою.

Приспів:

На батьківщині,

Всі забули про мене.

Тільки ти не забуваєш,

Шкода приходиш лише у сні...

Якщо з вовками жити,

По очі вити, ай немає сили,

Сірою зграєю до гробу, до могили.

Чути свист картечі по кустах,

Все життя блукати нам

З тамбовським братом милим.

Приспів:

На батьківщині,

Всі забули про мене.

Тільки ти не забуваєш,

Шкода приходиш лише у сні...

Обклали нас на зірці,

На виході літа,

Е-е-ех встигнути

Зробити ноги до світанку,

Побачити рідну сторону,

Повити так на місяць…

Але видно пісня заспівана.

Наші рвані,

Але вільні прапори сміливо,

Що вовки не солодко,

П*дли під прицілом.

Загинуться тут, під гавкіт,

Сивого он шмаляй

І ось вже брата немає…

Програш.

Вітер сірий,

Не пробитися, за снігами ходить

Звір матерій.

Життя хитнулося під ногами,

От і я,

такий же став сивий,

Побитий сивиною,

Але більше чоботами.

Приспів:

На батьківщині,

Всі забули про мене.

Тільки ти не забуваєш,

Шкода приходиш лише у сні...

Тільки ти не забуваєш,

Шкода приходиш лише у сні...