Обручённые - Сергей Любавин

Золотая осень, что ты натворила,

Чистотой своею ты меня заговорила.

Дайте мне свободу, я хочу на волю,

С золотыми листьями летать, не зная боли.

Там у моря синего наш серебристый Небуг.

Там у нас такое неземное было небо.

В небе тонкий месяц серебрист и светел,

Будто настоящую, единственную встретил.

Обрученные, обреченные, только влюбленные.

На краю вселенной, на пороге в вечность

Целовать я буду твои молодые плечи.

Так целует нежно лишь высокий берег,

Золотые волны, серебристый Небуг.

Дайте мне свободу, я хочу на волю,

С золотыми листьями летать, не зная боли.

Обрученные, обреченные, только влюбленные.

Обрученные, обреченные, только влюбленные.

Золота осінь, що ти наробила,

Чистотою своєю ти мене заговорила.

Дайте мені свободу, я хочу на волю,

З золотим листям літати, не знаючи болю.

Там біля моря синього наш сріблястий Небуг.

Там у нас таке неземне було небо.

У небі тонкий місяць сріблястий і світлий,

Наче справжню, єдину зустрів.

Заручені, приречені, лише закохані.

На краю всесвіту, на порозі у вічність

Цілувати я буду твої молоді плечі.

Так цілує ніжно лише високий берег,

Золоті хвилі, сріблясті Небуг.

Дайте мені свободу, я хочу на волю,

З золотим листям літати, не знаючи болю.

Заручені, приречені, лише закохані.

Заручені, приречені, лише закохані.