Берёзка - Сергей Любавин

Березка белая, девчонка смелая,

Как песня русская, проста,

Без горя и забот, в лесу среди болот,

Цвела такая красота.

Порой приветною, на лики светлые,

Креститься тянется рука,

И ночь колышется, да будто слышится,

Лихая песня ямщика.

И ночь колышется, а ей все слышится,

Лихая песня ямщика.

Шальной, отчаянно, красивый парень ждет,

Глядит в счастливые глаза,

Встречай красавица, того, кто нравится,

Иди скорей под образа.

Скликаясь воронье, ой лихо ты мое,

По стежкам горюшко зовет,

А счастье глупое, целует губы ей,

И спать ночами не дает.

А счастье глупое, целует губы ей,

И спать ночами не дает.

В лесу такая стынь, в ночи звезда — полынь,

Наворожила знать беда,

Когда порой ночной, друг ненаглядный твой,

Ушел и кинул навсегда.

С утеса дикого, где кружат вороны,

Где умерла ее мечта,

Как птица гордая, да в бездну черную,

Ушла такая красота.

Как птица гордая, дай руки стороны,

Ушла такая красота.

Берізка біла, дівчина смілива,

Як пісня російська, проста,

Без горя і турбот, в лісі серед боліт,

Цвіла така краса.

Іноді привітною, наліки світлі,

Хреститися тягнеться рука,

І ніч хитається, так ніби чується,

Лиха пісня ямщика.

І ніч хитається, а їй все чується,

Лиха пісня ямщика.

Шалений, відчайдушно, гарний хлопець чекає,

Дивиться в щасливі очі,

Зустрічай красуня, того, хто подобається,

Іди скоріше під образи.

Зкликаючись вороння, ой лихо ти моє,

По стежках горюшко кличе,

А щастя дурне, цілує губи їй,

І спати ночами не дає.

А щастя дурне, цілує губи їй,

І спати ночами не дає.

У лісі така стинь, уночі зірка — полин,

Наворожила знати біда,

Коли часом нічний, друже ненаглядний твій,

Пішов і кинув назавжди.

З скелі дикого, де кружляють ворони,

Де померла її мрія,

Як птах гордий, так у безодню чорну,

Пішла така краса.

Як птах гордий, дай руки сторони,

Пішла така краса.