Villejuif - Serge Reggiani

Je n’vous cris pas de Brest

Ni de Prague ni de Madrid

Moi je vous cris de France

De l’hpital de Villejuif

a va bientt faire dix annes

Qu’on me cache dans un coin

Qu’on vient me jeter la pte

Dans ma chambre chaque matin

Je ne sais pas ce que j’ai bien pu faire

Pour tre mis la fourrire

A la fourrire des humains

Qu’est-ce que je fais en pyjama

A tourner entre ces murs blancs

Appeler qui, implorer quoi

D’o je suis personne ne m’entend

Toutes mes peines sont peines perdues

Je vis mais a ne compte plus

Puisqu’ils m’ont ray des vivants

Je n’vous cris pas de Brest

Ni de Prague ni de Madrid

Moi je vous cris de France

De l’hpital de Villejuif

Ils peuvent me piquer la peau

Et me sangler mon lit

J’entends toujours mille marteaux

Rsonner dans mes insomnies

Je vois toujours des foules dfouler

Des mains et des portes fermer

Je ne trouve plus la sortie

J’ai pourtant d tre un enfant

Moi aussi j’ai d courir

Aprs des chiens, des cerf-volants

Si je pouvais y revenir

Mais je ne sais plus o dans quelle banlieue

J’ai sem les cailloux qui me Ramnerait ce jardin

Je n’vous cris pas de Brest

Ni de Prague ni de Madrid

Moi je vous cris de France

De l’hpital de Villejuif.

Я на вас з Бреста не кричу

Ні з Праги, ні з Мадрида

Я дзвоню тобі з Франції

З лікарні Вільжуїф

скоро буде десять років

Сховай мене в кутку

Що хтось приходить кинути мені тісто

У моїй кімнаті щоранку

Я не знаю, що я міг зробити

Підлягає арешту

У гонитві за людьми

Що я роблю в піжамі

Крутиться між цими білими стінами

Кого дзвонити, чого благати

Звідки я, мене ніхто не чує

Усі мої печалі – марні печалі

Я живу, але a більше не важиться

З тих пір, як вони мене з живого вицарапали

Я на вас з Бреста не кричу

Ні з Праги, ні з Мадрида

Я дзвоню тобі з Франції

З лікарні Вільжуїф

Вони можуть колоти мою шкіру

І пристебни мене до ліжка

Я досі чую тисячу молотків

Звучить у моєму безсонні

Я завжди бачу, як натовпи поспішають

Руки і двері закриваються

Я більше не можу знайти вихід

Я, мабуть, був дитиною

Мені теж довелося бігти

Після собак, повітряних зміїв

Якби я міг повернутися

Але я не знаю, де в якому передмісті

Я посіяв камінчики, які повернули б мене в цей сад

Я на вас з Бреста не кричу

Ні з Праги, ні з Мадрида

Я дзвоню тобі з Франції

З лікарні Вільжуїфа.