La cinquantaine - Serge Reggiani

On arrive à la cinquantaine, moitié sage, moitié fou

Le cul assis entre deux chaises à tenter d’en joindre les bouts

Sur la route de la chimère on se retrouve souvent un jour

Pour faire le compte de ses guerres, des petites joies, des grands amours

Et c’est tout

On arrive à la cinquantaine, moitié figue, moitié raisin

Le cœur absous de toute haine, le cœur absous de tout chagrin

On a troqué sa destinée contre des hauts, contre des bas

Rêves vendus à la criée pour faire le vendredi gras

Et c’est tout

On arrive à la cinquantaine, moitié déçu, moitié content

Un quart de joie, un quart de peine, et l’autre moitié aux enfants

On se souvient de sa jeunesse comme d’un joyeux chapardage

Au seuil de la prime vieillesse on pose un instant ses bagages

Et c’est tout

Et on repart vers la centaine, un demi-siècle dans les reins

Avec tout juste la moyenne à notre devoir de terrien

Comme elle est lointaine, la rive où l’on se couchera un jour

Il reste tant et tant à vivre qu’on pourra faire un long détour

Si tu veux, mon amour.

Нам виповнюється 50, наполовину мудрі, наполовину божевільні

Дупа сидить між двох стільців, намагаючись звести кінці з кінцями

На шляху до химери ми часто опиняємося одного разу

Порахувати його війни, маленькі радості, великі кохання

І це все

Нам виповнюється 50, половина інжиру, половина винограду

Серце звільнене від усякої ненависті, серце звільнене від усякої печалі

Ми обмінювали свою долю на злети, на падіння

Мрії продали з аукціону на Масляну

І це все

Нам виповнюється 50, наполовину розчаровані, наполовину щасливі

Чверть радості, чверть горя, а друга половина дітям

Його молодість згадується як весела крадіжка

На порозі старості на мить відкладаємо багаж

І це все

І повертаємося до сотні, півстоліття в нирках

З просто середнім до нашого земного обов'язку

Як далеко той берег, де ми колись будемо лежати

Залишилося так багато жити, що ми можемо довго обійти

Якщо хочеш, моя любов.