On n'en meurt pas mais ça vous tue - Serge Reggiani

Un rayon de soleil à travers la verrière

Des gouttes de rosée au rosier, suspendues

La nuit comme un brouillard sur un chemin de terre

On n’en meurt pas mais ça vous tue

On n’en meurt pas mais ça vous tue

Le cœur qui ne fait plus que ce qu’il veut bien faire

De l’insoucieux désordre à la triste vertu

Le parfum des lilas près d’un ange de pierre

On n’en meurt pas mais ça vous tue

On n’en meurt pas mais ça vous tue

Il y a dans la douceur un parfum nostalgique

La beauté bien souvent vous met du blues au cœur

Est-ce un caprice ou bien la vie qui nous indique

Qu’il en faut du talent pour goûter au bonheur?

Le chagrin qui se perd dans le nœud d’un mouchoir

Le doute qui vous laisse au bord de l’inconnu

L’envie de tout comprendre et la peur de savoir

On n’en meurt pas mais ça vous tue

On n’en meurt pas mais ça vous tue

Un oiseau prisonnier d’un fouillis de feuillage

L'émotion partagée d’un baiser retenu

L’idée que l’on s’en fait quand il a vingt ans d'âge

On n’en meurt pas mais ça vous tue

On n’en meurt pas mais ça vous tue

Un rayon de soleil à travers la verrière

Des gouttes de rosée aux rosiers, suspendues

Cela vous tue bien sûr, mais de jolie manière

Et puisqu’on n’en meurt pas, que demander de plus?

Le regard d’un enfant planté dans mes yeux tristes

Comme une épée d’amour, comme un baume perdu

Et sa petite main qui me dit que j’existe

Je n’en meurs pas, mais que veux-tu?

Je n’en meurs pas, mais que veux-tu?

Mon amour ça me tue autant que la tendresse

D’un geste que tu as qui me déshabitue

Quelquefois de penser que la vie me déteste

Ce geste là, pas pris, pas vu

Il me tuera, mais il continue!

Промінь сонця крізь навіс

Росинки на трояндовому кущі, висять

Вночі як туман на ґрунтовій дорозі

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Серце, яке робить лише те, що хоче

Від недбалого розладу до сумної чесноти

Аромат бузку біля кам’яного ангела

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

У солодощі відчувається ностальгічний аромат

Краса часто вкладає блюз у ваше серце

Це примха чи життя підказує нам

Що потрібен талант, щоб скуштувати щастя?

Смуток, що губиться у вузлі хустки

Сумніви, які залишають вас на межі невідомого

Бажання все зрозуміти і страх знати

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Птах, потрапив у клубок листя

Спільна емоція стриманого поцілунку

Ця ідея виникає, коли йому виповнюється двадцять років

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Ми не вмираємо від цього, але це вбиває вас

Промінь сонця крізь навіс

Росинки на кущах троянд, висять

Це, безумовно, вбиває вас, але в красивий спосіб

І оскільки ти не вмираєш від цього, чого ще ти можеш просити?

Дитячий погляд вставив у мої сумні очі

Як меч кохання, як загублений бальзам

І його маленька рука, яка говорить мені, що я існую

Я не вмираю, але чого ти хочеш?

Я не вмираю, але чого ти хочеш?

Моя любов мене вбиває так само, як ніжність

Про те, що у вас є незвичний для мене жест

Іноді думати, що життя мене ненавидить

Цей жест, не взятий, не бачений

Він мене вб’є, але продовжує!