Le souffleur - Serge Reggiani

Dans ma guérite à mi-chemin,

Entre la cour et le jardin,

Sous mon minable projecteur,

Je suis le premier spectateur.

Je suis souffleur.

Pendant que ceux d’en haut s’agitent,

Malgré leurs rhumes et leurs bronchites,

Moi je relis pendant deux heures

Un texte que je sais par cœur

… et moi seul, d’ailleurs.

Rodrigue n’est pas si mauvais,

Mais il joue vieux, il joue français.

Quant à Chimène, elle ferait mieux

De se faire faire un gosse ou deux.

C’est pas sérieux.

Tiens si j’avais joué à la place

De Don Diègue ou de Don Gormas,

On ne se serait pas ramassé

A Epinal au Colisée.

En voilà assez.

Moi, je veux brûler les planches,

Je veux prendre ma revanche

Et crouler sous l’avalanche

Des cris et des bravos

Que j’entends dans mon dos.

Grâce à moi la troupe entière

Va enfin faire une carrière.

Elle va être la première.

Mais y a ce con de producteur

Qui n’a jamais vu mon talent d’acteur

Ça me fait mal de voir ce vieux serpent

Plus qu’au trois-quarts gâteux

Lancer: «Rodrigue, as-tu du cœur?»

Comme il dirait: «Avez-vous l’heure?».

Je suis souffleur

Tiens, moi j’y mets rien qu’en soufflant

Beaucoup plus d'âme, plus d'élan.

Y a même des soirs où sans malice,

Les gens des premiers rangs frémissent,

Ils crient presque bis.

Moi, je veux brûler les planches,

Je veux prendre ma revanche

Et crouler sous l’avalanche

Des cris et des bravos

Que j’entends dans mon dos.

Je vois déjà des critiques,

Des papiers dithyrambiques,

Et personne ne s’explique

Comment ce con de producteur

N’avait rien vu de mon talent d’acteur.

Remarque que Don Diègue boit

… beaucoup… et même plus que moi.

Un jour il aura quelque chose de pas joli,

Le genre cirrhose.

Qu’il se repose.

Il y a quelqu’un tout près de lui,

Quelqu’un qui l’aide et qu’il oublie,

Qui a envie de prendre l’air,

De faire le chemin à l’envers,

De voir la lumière.

Et qui va brûler les planches,

Qui va prendre sa revanche,

Et crouler sous l’avalanche

Des cris et des bravos

Que j’entends dans mon dos.

Je me vois à l’avant-scène

Devant le public que j’aime

Saluant, et je vois même

Ce pauvre con de producteur

Venir me dire qu’il attendait mon heure.

У моїй брамі на півдорозі,

Між двором і садом,

Під моїм потертим прожектором,

Я перший глядач.

Я повітродув.

Поки ті, що вище, перемішуються,

Незважаючи на застуду та бронхіт,

Перечитав дві години

Текст, який я знаю напам’ять

…і я один, якщо на те пішло.

Родріг не такий вже й поганий,

Але він грає старого, він грає французького.

Щодо Chimène, то їй було б краще

Щоб завести дитину чи двох.

Це несерйозно.

Гей, якби я грав замість цього

Дона Дьєга чи Дона Гормаса,

Ми б не підібрали один одного

В Епіналі в Колізею.

Цього достатньо.

Я хочу спалити дошки,

Я хочу помститися

І розсипатися під лавиною

Крики і вітання

чую за спиною.

Завдяки мені вся трупа

Нарешті зробить кар'єру.

Вона буде першою.

Але є цей дурний продюсер

Хто ніколи не бачив мого акторського таланту

Мені боляче бачити ту стару змію

Більше трьох чвертей солодкого

Запуск: «Родріге, у тебе є серце?»

Як він сказав би: "У вас є час?"

Я повітродув

Ось, я поклав його туди, просто подувши

Набагато більше душі, більше імпульсу.

Бувають навіть вечори, коли без злоби,

Люди в перших рядах здригаються,

Вони мало не кричать біс.

Я хочу спалити дошки,

Я хочу помститися

І розсипатися під лавиною

Крики і вітання

чую за спиною.

Я вже бачу відгуки,

Дифірамбічні папери,

І ніхто не пояснює

Як цей дурний продюсер

Не бачив мого акторського таланту.

Зверніть увагу, що Дон Дьєг п’є

…багато… і навіть більше, ніж я.

Одного разу у нього буде щось некрасиве,

Тип цирозу.

Дайте йому відпочити.

Біля нього хтось є,

Хтось, хто допомагає йому, і він забуває,

Хто хоче подихати свіжим повітрям,

Щоб пройти догори ногами,

Щоб побачити світло.

А хто дошки спалить,

Хто помститься,

І розсипатися під лавиною

Крики і вітання

чую за спиною.

Я бачу себе попереду і в центрі

Перед глядачами я люблю

Вітаю, і навіть бачу

Той бідний продюсер

Скажи мені, що він чекав мого часу.