Le monsieur qui passe - Serge Reggiani

Je voudrais être ce monsieur qui passe

Ce monsieur qui passe sans se presser

Il a le charme des princes de race

Qu’on a mis au monde tout habillés

Costume en lin, chemise en soie

Cravate à pois, chaussures en daim

Ce monsieur-là connaît bien son solfège

Il joue comme un Chopin des Nocturnes en arpège

Coupe au rasoir, ongles soignés

Montre en sautoir, parfum discret

Ce monsieur-là a la taille rêvée

Pour marcher dans la foule sans lever le nez

Et je voudrais être ce monsieur qui passe

Ce monsieur qui passe et ne me voit pas

Avoir ce regard où je ne vois trace

Du regret de qui, de l’ennui de quoi

Qu’il me fait envie, que je voudrais être

Ce monsieur qui passe et qui n’est pas moi

Moi dont je suis las, dans qui je m’empêtre

Que je n’aime pas

Je voudrais être ce monsieur qui passe

Il a le sourire des gens satisfaits

Et dans sa tête d’où rien ne dépasse

Tout est à sa place, tout est rangé

Voiture de sport, ski à Morzine

Yacht aux Açores, le grand standing

Je quitte tout, je veux vivre sa vie

Et puis j’offre la mienne à n’importe quel prix

Museau fripé, nez en avant

Sourcils fâchés, les yeux tombants

Mes folies douces et mes peines de cœur

Allez, je brade tout, le pire et le meilleur

Que je voudrais être ce monsieur qui passe

Ce monsieur qui passe et qui ne sait rien

Rien de mes espoirs, rien de mes angoisses

Rien de mes révoltes serrées dans mes poings

Je veux une vie où tout soit limpide

Où ne traînent pas tant des chiens perdus

Tant d'étés fanés, tant de chambres vides

Tant d’amours déçues

Ça y est!

c’est moi lui, je passe à sa place

Ma peau se défroisse, je deviens charmant

Qu’est-ce que c’est vaste, enfin j’ai de l’espace

Sa tête, ô miracle, me va comme un gant

J’garde ma Jaguar, j’mange chez Régine

J’commande à boire, je me sens «in»

J’ai plus d’idées, enfin je suis tranquille

Les idées, cher Edgar, c’est pour les imbéciles

Je rentre chez moi, enfin, chez lui

J’entends une voix: «Bonsoir chéri !»

Non, pas sa femme !

Non, pas sa femme à lui !

Non, pas sa femme, pas sa femme à lui !

Je ne veux plus être ce monsieur qui passe

Et grand bien lui fasse d'être aussi beau

Je lui rends sa femme, ses tableaux de chasse

Je reprends mes billes, rendez-moi ma peau

Monsieur qui passez au regard tranquille

Comme je vous plains de n'être pas moi

Gardez votre cœur plein d’automobiles

Je garde le mien, je rentre chez moi.

Я хотів би бути тим мимохідним джентльменом

Цей пан, який проходить не поспішаючи

Він володіє чарівністю принців раси

Щоб ми народили повністю одягнені

Лляний костюм, шовкова сорочка

Краватка в горошок, замшеві туфлі

Цей джентльмен добре знає свою музичну теорію

Він грає як Шопен з «Ноктюрн» у арпеджіо

Пострижені бритвой, нігті акуратні

Годинник-кольє, стриманий аромат

Цей джентльмен має ідеальний розмір

Проходити крізь натовп, не дивлячись вгору

І я хочу бути тим джентльменом

Той джентльмен, який проходить повз і не бачить мене

Подивіться туди, де я не бачу

Чий жаль, яка прикрість

Що він змушує мене хотіти, якою я хотіла б бути

Цей джентльмен, який проходить повз і який не я

Мене, яким я втомився, в якому я заплутався

Що мені не подобається

Я хотів би бути тим мимохідним джентльменом

У нього посмішка задоволених людей

А в голові де нічого не стирчить

Все на своїх місцях, все охайно

Спортивний автомобіль, катання на лижах в Морзіне

Яхта на Азорських островах, люкс

Я залишаю все, хочу прожити його життя

І тоді я пропоную своє за будь-яку ціну

Морда зморшкувата, ніс вперед

Злі брови, опущені очі

Мої солодкі дурості і мої душевні болі

Давай, продаю все, і найгірше, і найкраще

Що я хотів би бути тим мимохідним джентльменом

Цей пан, який проходить повз і нічого не знає

Жодних моїх надій, жодних моїх тривог

Жоден з моїх бунтів не стискався в моїх кулаках

Я хочу життя, де все буде кристально чистим

Де б не тусується так багато бездомних собак

Стільки зів’ялих літа, стільки порожніх кімнат

Так багато розчарованих кохань

Це воно!

це я його, я проходжу замість нього

Моя шкіра розгладжується, я стаю чарівною

Що величезне, нарешті у мене є простір

Його голова, о диво, лягає мені, як рукавичка

Я зберігаю свій Jaguar, харчуюся в Régine

Я замовляю напій, відчуваю себе "в"

У мене закінчилися ідеї, нарешті я заспокоївся

Ідеї, дорогий Едгаре, для дурнів

Я йду додому, нарешті, додому

Я чую голос: «Добрий вечір люба!»

Ні, не його дружина!

Ні, не його дружина!

Ні, не його дружина, не його дружина!

Я не хочу більше бути тим джентльменом, що проходить повз

І зроби йому добро, щоб він був таким красивим

Я повертаю йому дружину, його мисливські дошки

Я забираю свої мармури, повертаю мені мою шкіру

Джентльмен, який переходить на тихий погляд

Як мені шкода, що ти не я

Тримайте своє серце повним автомобілів

Я тримаю своє, йду додому.