Le bouquet de fleurs - Serge Reggiani

Oui bon, je rentre la maison

Avec ce bouquet de fleurs

Ne me regarde pas sur ce ton

Je les ai achetes tout l’heure

Six francs cinquante la sortie

Du mtro Strasbourg-Saint-Denis

Je ne sais vraiment pas pourquoi

Je sais que c’est pour toi, voil

On n’va pas en faire un mlo

Je voudrais boire quelque chose

N’importe quoi avec de l’eau

Ne fais pas ce visage sans ge Avec tes trois fleurs sur le cњur

Qui ne sont mme pas des roses

C’est vrai

Les dernires que je t’ai offertes

C’tait il y a six ans cinquante

Qu’est ce que je dis, six ans et demi

Par un aprs-midi en pente

Qui donnait dans une vie dserte

C’est vrai

On s’aimait tant quand on y pense

Aujourd’hui on vit en silence

On s’aimait tant, on s’aimait tant

On a parfois le cњur ouvert

Et puis on teint la lumire

Et au lieu de te dire «je t’aime»

Je parle de mes problmes

Ils ont mis trois types la porte

Il y a des chances que je m’en sorte

Et tu m’coutes inquite et douce

Comme il est loin le temps des noces

Comme la campagne rousse

Sur le calendrier des Postes

C’est moi, ce n’est pas toi qui changes

Lorsqu’entre nous passent des anges

Et c’est la faute de mon regard

Si tu te drobes au miroir

Quand tu t’dshabilles le soir

Ton corps si simple est beau voir

C’est vrai

La dernire fois de la tendresse

Je n’ai pas t trs artiste

C’tait comme si dans ce grand lit

J’avais gar ton adresse

Tu sais, moi aussi j’tais triste

C’est vrai

Mais en cherchant dans la fentre

Peut-tre en mettant une annonce

On peut retrouver la rponse

Aux mots perdus comme «je t’aime»…

Qu’est-ce que je dis!

Je dis «Je t’aime».

Так, добре, я йду додому

З цим букетом квітів

Не дивись на мене так

Я купував їх весь час

Шість франків п'ятдесят вихід

Від станції метро Strasbourg-Saint-Denis

Я справді не знаю чому

Я знаю, що це для тебе, вуаля

Ми не збираємося робити це мл

Я хотів би щось випити

будь-що з водою

Не робіть цього нестаріючого обличчя зі своїми трьома квітами на серці

це навіть не троянди

Це правда

Останні, які я тобі дав

Це було шість п’ятдесят років тому

Що я кажу, шість з половиною

У похилий день

Хто віддав у безлюдному житті

Це правда

Ми так любили один одного, якщо подумати про це

Сьогодні ми живемо в тиші

Ми так любили один одного, ми так любили один одного

Іноді ми маємо відкрите серце

А потім вимикаємо світло

І замість того, щоб сказати тобі "Я тебе люблю"

Я розповідаю про свої проблеми

Вони вигнали трьох хлопців

Швидше за все, я буду добре

А ти слухаєш мене стурбовано й мило

Як далеко час весілля

Як червоне село

На поштовому календарі

Це я, а не ти змінюєшся

Коли між нами проходять ангели

І це мій погляд винен

Якщо сховатися від дзеркала

Коли ти роздягаєшся вночі

Ваше тіло настільки просте, що його можна побачити

Це правда

Останній час ніжності

Я не дуже артистичний

Ніби в цьому великому ліжку

Я залишив вашу адресу

Знаєш, мені теж було сумно

Це правда

Але дивлячись у вікно

Можливо, розмістивши оголошення

Ми можемо знайти відповідь

Втрачені слова на кшталт «Я люблю тебе»…

Що я кажу!

Я кажу: «Я люблю тебе».