La ballade des pendus - Serge Reggiani

Frères humains qui après nous vivez,

N’ayez les coeurs contre nous endurciz,

Car, si pitié de nous pouvres avez,

Dieu en aura plus tost de vous merciz.

Vous nous voyez cy attachez cinq, six:

Quant de la chair, que trop avons nourrie,

Elle est pieça devorée et pourrie,

Et nous, les os, devenons cendre et pouldre.

De nostre mal personne ne s’en rie:

Mais priez Dieu que tous nous vueille absouldre!

Se freres vous clamons, pas n’en devez

Avoir desdain, quoy que fusmes occiz

Par justice.

Toutesfois, vous savez

Que tous hommes n’ont pas bon sens rassiz;

Excusez nous, puis que nous sommes transsis,

Envers le filz de la Vierge Marie,

Que sa grace ne soit pour nous tarie,

Nous preservant de l’infernale fouldre.

Nous sommes mors, ame ne nous harie;

Mais priez Dieu que tous nous vueille absouldre!

La pluye nous a debuez et lavez,

Et le soleil dessechez et noirciz:

Pies, corbeaulx nous ont les yeulx cavez

Et arraché la barbe et les sourciz.

Jamais nul temps nous ne sommes assis;

Puis ça, puis la, comme le vent varie,

A son plaisir sans cesser nous charie,

Plus becquetez d’oiseaulx que dez a couldre.

Ne soyez donc de nostre confrarie;

Mais priez Dieu que tous nous vueille absouldre.

Prince Jhesus, qui sur tous a maistrie,

Garde qu’Enfer n’ait de nous seigneurie

Garde qu’Enfer n’ait de nous seigneurie:

A luy n’ayons que faire ne que souldre.

Hommes, icy n’a point de mocquerie;

Mais priez Dieu que tous nous vueille absouldre.

Людські брати, які живуть після нас,

Нехай ваші серця проти нас не затвердіють,

Бо якщо пожаліє нас,

Бог швидше віддячить тобі.

Ви бачите, як ми додаємо п'ять, шість:

А м'ясо, якого ми надто нагодували,

Вона пожерта і гнила,

А ми, кістки, стаємо попелом і порохом.

Над нашою бідою ніхто не сміється:

Але моли Бога, щоб ми всі були відпущені!

Брати, ви кричите, ми не винні

Зневажити, яким би ти не був Occiz

По справедливості.

Однак ви знаєте

Що не всі люди мають здоровий глузд;

Вибачте, оскільки ми замерзли,

Сину Діви Марії,

Нехай його благодать висохне для нас,

Бережи нас від пекельної блискавки.

Ми мертві, не переслідуйте нас;

Але моли Бога, щоб ми всі були відпущені!

Дощ розпітнів і обмив нас,

А сонце в'яне і чорніє:

Сороки, ворони очі закривають

І витягнув бороду і брови.

Ми ніколи не сидимо;

То там, то там, як вітер змінюється,

На своє задоволення несе нас невпинно,

Птахи клюють більше, ніж їжу.

Тож не будьте з нашого братства;

Але моліться Богу, щоб ми всі були прощені.

Князь Ісус, який понад усе має містри,

Нехай пекло не панує над нами

Нехай пекло не панує над нами:

Йому нам нічого робити, як страждати.

Чоловіки, тут немає глузування;

Але моліться Богу, щоб ми всі були прощені.