Journal - Serge Reggiani

Le vingt et un septembre

Je reprends ce journal

Dans la fentre de ma chambre

Passe un oiseau banal

Il y a la grve du mtro

Tout l’heur' ma mre est passe…

Elle a dit que je fumais trop

Puis elle a parl du pass

J’ai vu au soleil de la rue

Marcher une femme aux bras nus…

Samedi trois dcembre

Je n’ai plus rien crit

Depuis ce jour de fin septembre

O il y a eu ce cri

C’tait dans le jardin voisin

Ses bras nus enlaaient quelqu’un…

Il a neig tout ce matin

Je lui ai parl dans la rue

J’ai dit, j’ai dit, je ne sais plus

Mais ce soir c’est chez moi qu’ell' vient…

Dimanche douze avril

Le printemps est en ville

J’cris ce soir l’encre rose

Il s’est pass des choses

Moi qui disais que le mariage

N’tait pas encore de mon ge…

Ma mre avait un chapeau blanc

Mes deux frres avaient mis des gants

C’tait en janvier, et pourtant

On croirait qu’il y a longtemps

Nous sommes fin septembre

Je ne sais plus le jour

Me revoici dans cette chambre

Un homme sans amour

Je n’ai pas bien compris pourquoi

N’en parlons plus, n’en pleurons plus…

Je la regarde qui s’en va Dans le soleil la rue est sage

Cette douce femme aux bras nus

Que je vois sortir de l’image…

Cette douce femme aux bras nus

Que je vois sortir de l’image.

Двадцять перше вересня

Я беру цей щоденник

У вікні моєї спальні

Минає звичайний птах

Там страйк у метро

Ось тільки мама пішла...

Вона сказала, що я занадто багато курю

Потім вона розповіла про минуле

Я бачив на вулиці сонце

Ходить жінка з голими руками…

Субота, третє грудня

Я більше нічого не писав

З того дня наприкінці вересня

Де був той крик

Це було в сусідньому саду

Його голі руки обіймали когось...

Весь ранок йшов сніг

Я розмовляв з нею на вулиці

Я сказав, я сказав, я більше не знаю

Але сьогодні ввечері вона прийде до мене...

Неділя, дванадцяте квітня

У місті весна

Сьогодні ввечері я пишу рожевим чорнилом

речі відбулися

Я, хто сказав, що шлюб

Ще не був мій вік...

У мами був білий капелюх

Мої два брати одягли рукавички

Був січень, і все ж

Таке відчуття, ніби давно

У нас кінець вересня

Я вже не знаю дня

Ось я знову в цій кімнаті

Людина без кохання

Я не зовсім зрозумів чому

Не будемо більше про це говорити, не будемо більше плакати...

Я дивлюся, як вона йде На сонці вулиця мудра

Ця мила жінка з голими руками

Що я бачу як випливає з картини...

Ця мила жінка з голими руками

Що я бачу, як випливає з картини.