Édith - Serge Reggiani

J’coute Edith, sur un phono

Par hasard un disque en mono

La chanson est de Marguerite…

Qui n’a pas connu Gmini

Ni les Minets, ni les mini-

Jupes ou cerveaux qu’on nous dbite

Je connais la chanson par cњur

Je ne vois pas pourquoi j’ai peur

Soudain d’apprendre quelque chose

De tragique et bte la fois

Qui n’existait pas autrefois

Quand tu chantais «La vie en rose».

Cela ne dpend pas de moi

Tu chantes de la mme voix

Que tu as grave dans la cire

La chose est arrive depuis

Chez les vivants qui t’ont conduite

O l’on clate plus de rire…

En quoi cet instant de salut

A deux refrains qui m’avaient plu

Peut-il jeter en moi ce trouble

Qui me laisse dsempar

Comme si j’avais compar

Du Pommard avec du Chirouble…

Edith, les enfants n’ont de toi

Qu’une image tenue parfois

De myopes intermdiaires…

Et ils ne sauront jamais plus

Ce que c’est que d’avoir perdu

Sa lumire dans ta lumire…

Que de t’avoir donn la main

Ou le cњur un bout de chemin

Que d’avoir effleur ton rve…

Ils n’entendront que les chos

Dforms de tous les bancos

De ton existence trop brve…

On est libre tant cabotin

D’amliorer son picotin

Avec des revers de mdaille…

Chacun s’arrange sa faon,

Souviens toi de Reims, de Soissons

Et du cirque tes funrailles…

On force un peu plus simplement

On vend son papa sa maman

Avec plus ou moins d’aptitudes

On a du monde autour de soi

Ce n’est pas toujours avec joie

Que l’on manque de rectitude.

Heureux sont ceux qui ont brill

Edith, dans ton rve veill

C’est une merveilleuse histoire

Lorsque l’on a rien qu’une fois

Eut le droit de poser le bras

Sur la soie de ta robe noire…

Tu n’as pas connu Gmini

Ni les minets ni le mini-

Jupes ou cerveaux qu’on nous dbite

Mais tu chantes sur mon phono

Par hasard un disque en mono…

La chanson est de Marguerite.

Я слухаю Едіт на фонофоні

Випадково запис в моно

Пісня Маргарита...

Хто не знав Гміні

Ні Twinks, ні міні

Спідниці або мізки, які нам списують

Пісню знаю напам'ять

Я не розумію, чому я боюся

Раптом чогось навчитися

Від трагічного і дурного водночас

якого раніше не було

Коли ви співали «La vie en rose».

Це не залежить від мене

Ти співаєш тим же голосом

Що ви вигравірували на воску

Справа сталася відтоді

Серед живих, що вели тебе

Ой, більше нема сміху...

Як ця мить спасіння

Має два приспіви, які мені сподобалися

Чи може він кинути мене в цю біду

Що робить мене безпорадним

Ніби порівняв

Pommard з Chirouble…

Едіт, у дітей немає тебе

Щоб образ іноді тримався

Середня короткозорість...

І вони ніколи більше не дізнаються

Як це - втратити

Його світло у вашому світлі...

Чим дати тобі мою руку

Або серце далеко

Чим торкнувся вашої мрії...

Вони будуть тільки чути речі

Деформований з усіх банків

Твого надто короткого існування...

Ми вільні як плейбой

Щоб покращити свій пікотин

З реверсами медалей...

Кожен керується по-своєму,

Згадайте Реймс, Суассон

А з цирку твій похорон...

Заставляємо трохи простіше

Ми продаємо його тата, його маму

З більшою чи меншою кваліфікацією

Навколо нас є люди

Це не завжди з радістю

Цьому не вистачає прямолінійності.

Щасливі ті, хто засяяв

Едіт, у сні наяву

Це чудова історія

Коли маєш лише раз

Мав право покласти руку

На шовку твого чорного халата...

Ви не знали Гміні

Ні твінків, ні міні

Спідниці або мізки, які нам списують

Але ти співаєш на моєму патефоні

Випадково моно платівка...

Пісня Маргарита.