Comme elle est longue à mourir ma jeunesse - Serge Reggiani

Comme elle est longue à mourir ma jeunesse,

Ma jeunesse dans mon coeur

Ne l’ai-je jamais trahie ma jeunesse

Qui me laisse à mon émoi

Et qui s’en va de moi

Comme elle est longue à mourir cette rose

Cette rose de la vie

La plus belle du jardin des folies

Une rose,

La dernière du jardin qu’on oublie

Comme ils sont lourds à porter dans l’automne

Dans l’automne de la vie

Ces rêves qui vont sombrer sans personne,

Sans personne pour les soigner

Il faut se résigner

Mais je regarde fleurir une rose,

Une rose du printemps

Et je retrouve soudain quelque chose

Sous ma main

Oui je sens, je sens encore en moi cette flamme

D’un enfant

Qui ne veut pas mourir

Скільки часу помирає моя молодість,

Моя молодість у моєму серці

Чи зрадив я колись свою молодість

Хто залишає мене на мою смуту

І хто мене покидає

Скільки часу помирає ця троянда

Ця троянда життя

Найкрасивіший із саду дурниць

троянда,

Останній із саду, який ми забуваємо

Які важкі їх нести восени

Восени життя

Ці мрії, що потонуть без нікого,

Без кому про них піклуватися

Ми повинні самі змиритися

Але я дивлюся, як цвіте троянда,

Весняна троянда

І я раптом щось знаходжу

під моєю рукою

Так, я відчуваю, я все ще відчуваю це полум’я всередині себе

дитини

Хто не хоче вмирати