Спокойной ночи - Семён Слепаков

Спокойной ночи, мой ласковый друг, ты как всегда незаметно уснешь.

Большая стрелка сделает круг, пока стучит за окнами дождь, я знаю.

Спокойной ночи, мой ласковый друг.

Спокойной ночи, мой ласковый друг, на подоконник жёлтый листок.

Я не устал от наших разлук, я не влюблён и не одинок, ты знаешь.

Спокойной ночи, мой ласковый друг.

Ты знаешь меня, я весьма предсказуем, ты знаешь, зачем я курю сигарету,

Ты знаешь, что я тебя не поцелую, что я очень робкий, ты знаешь и это.

И что мне сказать, чтобы я не ответил, и где промолчать, чтобы я сказал

глупость,

И как посмотреть, чтоб я это заметил, а ты загадочно улыбнулась.

Спокойной ночи, мой ласковый друг, сейчас такая спокойная ночь.

Восток и запад, север и юг, все города похожи точь в точь, ты знаешь.

Спокойной ночи, мой ласковый друг.

Ты уже спишь, мой ласковый друг, уже смешались в шуме дождя.

Твоя Москва и твой Петербург и я шепчу тебе, уходя, как знаешь.

Спокойной ночи, мой ласковый друг.

Ты знаешь, я просто хотел уехать с тобою в город, где нет ни друзей, ни знакомых,

Родственников, где даже язык другой, где море и чайки сидят на волнах,

Где двое, как в повести у Ремарка сталкиваются на одной странице,

Ночное кафе, Триумфальная арка и с нами этого не случится.

Спокойной ночи, мой ласковый друг…

На добраніч, мій ласкавий друже, ти як завжди непомітно заснеш.

Велика стрілка зробить коло, поки стукає за вікнами дощ, я знаю.

На добраніч, мій ласкавий друже.

На добраніч, мій ласкавий друже, на підвіконня жовтий листок.

Я не втомився від наших розлук, я не закоханий і не одинок, ти знаєш.

На добраніч, мій ласкавий друже.

Ти знаєш мене, я дуже передбачуваний, ти знаєш, навіщо я курю сигарету,

Ти знаєш, що я тебе не поцілую, що я дуже боязкий, ти знаєш і це.

І що мені сказати, щоб я не відповів, і де промовчати, щоб я сказав

дурість,

І як подивитися, щоб я це помітив, а ти загадково усміхнулася.

На добраніч, мій ласкавий друже, зараз така спокійна ніч.

Схід і захід, північ і південь, всі міста схожі точнісінько, ти знаєш.

На добраніч, мій ласкавий друже.

Ти вже спиш, мій ласкавий друже, вже змішалися в шумі дощу.

Твоя Москва і твій Петербург і я шепочу тобі, йдучи, як знаєш.

На добраніч, мій ласкавий друже.

Ти знаєш, я просто хотів поїхати з тобою в місто, де немає ні друзів, ні знайомих,

Родичів, де навіть мова інша, де море і чайки сидять на хвилях,

Де двоє, як у повісті у Ремарка стикаються на одній сторінці,

Нічне кафе, Тріумфальна арка і з нами цього не станеться.

На добраніч, мій ласкавий друже…