Весы - Семён Слепаков

Встала баба на весы, сняв с себя одежду,

Украшения и трусы, затаив надежду.

Только это не спасло бабу от расстройства,

Ей трехзначное число выдало устройство.

Ох весы-весы-весы, да что же вы творите,

Что ж вы электронные мне душу бередите.

Ох, весы-весы-весы да вы побойтесь Бога.

Ой, да сотня килограмм да это слишком много.

Села баба у весов, и сидит рыдает.

Красным краешком трусов слезы вытирает.

Ох, сама в своей беде я, дура, виновата —

От пристрастия к еде я стала свиновата.

Ох, еда еда-еда-еда-еда-еда-едаааа

Вроде не нужна ты мне, а вроде бы и да.

Ох, я дурра-дура-дура-дура-дура-дураааа

Глубоко во мне моя стройная фигура.

Ох весы весы-весы горите вы в аду!

Больше мне жить незачем — утоплюсь пойду.

Встала баба на мосту, да глядится в воды,

Хочет сбросить в них жиры, белки и углеводы.

Вдруг подумал бабий мозг: Погоди, не надо!

Только вдруг сломался мост и утонула баба.

Ох, беда-беда-беда, да коли огорчение.

В этот день в Воронеже случилось наводнение.

Баба вскрикнула во сне и глаза открыла,

И в рассветной тишине на весы ступила.

Смотрит баба на табло и радости не верит!

Там двузначное число — девяносто девять!

Ох, весы весы-весы да счастье-то какое!

Ох, не распрощался с своею красотою.

Ох, весы-весы-весы спасибо что вы есть.

После сна кошмарного надо бы поесть.

Встала баба на ваги, знявши з себе одяг,

Прикраси та труси, затаївши надію.

Тільки це не врятувало бабу від розладу,

Їй тризначне число видало пристрій.

Ох ваги-ваги-ваги, такщо ви витворите,

Що ви електронні мені душу бередите.

Ох, ваги-ваги-ваги та ви бійтеся Бога.

Ой, так сотня кілограм так це занадто багато.

Села баба біля ваг, і сидить ридає.

Червоним краєм трусів сльози витирає.

Ох, сама в своє лихо я, дура, винна —

Від пристрасті до їжі я стала свинувата.

Ох, їжа їжа-їжа-їжа-їжа-їжа-їдаааа

Начебто не потрібна ти мені, а ніби і так.

Ох, я дура-дура-дура-дура-дура-дураааа

Глибоко у мені моя струнка постать.

Ох ваги ваги-ваги горіть ви дугу!

Більше мені жити нема чого — втоплюсь піду.

Встала баба на мосту, так дивиться в води,

Хоче скинути в них жири, білки і вуглеводи.

Раптом подумав бабій мозок: Стривай, не треба!

Тільки раптом зламався міст і потонула баба.

Ох, біда-біда-біда, та коли засмучення.

Цього дня у Воронежі сталася повінь.

Баба скрикнула уві сні і очі відкрила,

І в світанної тиші на ваги ступила.

Дивиться баба на табло і радості не вірить!

Там двозначне число — дев'яносто дев'ять!

Ох, ваги ваги-ваги та щастя якесь!

Ох, не розпрощався зі своєю красою.

Ох, ваги-ваги-ваги дякую що ви є.

Після сну кошмарного треба поїсти.