Yüzüstü - Sehabe

Hayat toz pembe olsa kesin renk körü olurdum

Doktor bana bakıp eserinle gurur duy

Güzel cümleler bekleme büyülenip

Ben yalan söyleyecek kadar büyümedim

22'sine kadar iyi biriydim

Sonradan öldüm

Ama iyi biriydim

Fazla abartıyorlar nefes almayı falan

«Nasılsın?»

dediler…

Dedim: «İyi bilirdim»

Hepinizden daha içten gülerdim oysa

Benim suçum yok siyahtan saklanamıyorsam

Bi' şey diycem ama

Mutluluk muazzamdır bitinceye kadar!

Yarın geç olacak bugün gülmemiz gerekir!

Bugün gülmüyorsak, kesin dün kalp temizledik

Hayat basitti ellerimden tutmasaydı

Keşke mutlu etmeyi unutmasaydım…

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Mutluluğu değil hep hüznü hak ettik

Keder tek dal sigaraysa ben hep pakettim

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Beni unutmak akıl işi değildi

Bu yüzden hep delileri sevdim

Artık bana dokunan her yeri yaktım

Kabul etmem gerekir berbattım

Kötü biri olduk biz de özleyip

Artık beddualarındaki gizli özneyim…

Dürüsttüm, doğruydum, hoşa gittim

Emekleri, umutları boşa gitti

Sevgi denen illet yüzümü güldürmedi

Ben de kimsenin yüzünü güldürmedim

Ben bir dala tutundum, o dal kırıldı

Ağaç bana niye küstün anlamadım?

Ben bi' ağaç yüzünden gidip tüm ormanı yaktım

Bu şair bu şiirinden utanmakta haklı…

«Dertlisin kederi bırak» diyorlar

Bıraksalar güleceğim, bırakmıyorlar

Kurşun değilim öyle bakma

Kurusıkıdır kalbim atmıyo' bak…

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Mutluluğu değil hep hüznü hak ettik

Keder tek dal sigaraysa ben hep pakettim

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Beni unutmak akıl işi değildi

Bu yüzden hep delileri sevdim

Ölüm gibi gittin ama abartmayalım

Uzun zaman oldu gökyüzüne bakmayalı

Bazen yıldızlar bile unutur yolunu

Sakın boşluğa düşme uçurumun olurum…

Öyle lanetliyim ki hatırıma ne diycen?

Hangi omuzda uyursan uyu aklına gelicem!

Ama diyemem «Ellerimi bul»

Birçok kötülüğüm dokundu en büyüğü bu…

Bunu hak etmedin ama hak edenler mutlu!

Neden kötü biriyim ben bile unuttum

Ve artık cam gibi değil kan gibiyim;

parçalansam kırılmıyorum

Keşke diyebilseydim: «Gel terk edelim!»

Hala biliyorken saçının her telini…

Beni unut…

Yapamam bu dansı

Seni üzen şairler utansın!

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Mutluluğu değil hep hüznü hak ettik

Keder tek dal sigaraysa ben hep pakettim

Bir gün denize bıraktı babam yüzmeyi öğrendim

Beni yüzüstü bıraktı biri üzmeyi öğrendim

Beni unutmak akıl işi değildi

Bu yüzden hep delileri sevdim

Якби життя було райдужним, я б точно був дальтонік.

Доктор подивіться на мене і пишайтеся своєю роботою

Не чекайте красивих речень, захоплюйтеся

Я ще не настільки дорослий, щоб брехати

Я був хорошою людиною до 22 числа

я помер пізніше

Але я була хорошою людиною

Вони занадто багато перебільшують про дихання чи щось таке.

"Як ти?"

вони сказали…

Я сказав: "Я добре знав"

Хоча я б посміявся щиріше всіх вас

Я не винен, якщо не можу сховатися від чорного

Я збираюся сказати дещо, але

Щастя велике, поки воно не закінчиться!

Завтра буде пізно, сьогодні ми повинні сміятися!

Якщо ми сьогодні не сміємося, то вчора ми чистили серця

Життя було простим, якби ти не тримав мене за руку

Якби я не забув зробити тебе щасливим...

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Ми заслуговуємо на смуток, а не на щастя

Якщо горе — єдина сигарета, я завжди був пачкою

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Забути мене було нерозумно

Тому я завжди любив божевільний

Тепер я спалив усе, що до мене торкається

Мушу визнати, що наплутався

Ми стали поганими людьми, ми теж сумуємо за цим

Тепер я таємний суб'єкт в їхніх прокляттях...

Я був чесний, я був правий, мені сподобалося

Їхні зусилля та сподівання були марними.

Хвороба під назвою кохання не змусила мене посміхнутися

Я також нікого не викликав посмішки

Я тримався за гілку, та гілка зламалася

Я не розумію, чому ялинка засмучена на мене?

Я пішов і спалив увесь ліс через дерево

Цей поет має право соромитися цього вірша...

Кажуть: «Ти стурбований, відпусти свою скорботу».

Я буду сміятися, якщо відпустять, не відпускають

Я не ведучий, не виглядай так

Дивись, моє серце не б'ється...

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Ми заслуговуємо на смуток, а не на щастя

Якщо горе — єдина сигарета, я завжди був пачкою

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Забути мене було нерозумно

Тому я завжди любив божевільний

Ти пішов, як смерть, але не будемо перебільшувати

Давно я не дивився на небо

Іноді навіть зірки забувають свій шлях

Не впадай у порожнечу, я буду твоєю прірвою...

Я такий проклятий, що ти скажеш мені на пам'ять?

На якому плечі ти спав, я тобі на думку прийду!

Але я не можу сказати "Знайди мої руки"

Я торкнувся багатьох поганих справ, це найбільше...

Ви цього не заслужили, але ті, хто цього заслуговують, щасливі!

Чому я погана людина, навіть забув

І я вже не як скло, а як кров;

Я не зламаюся, якщо зламаюся

Якби я міг сказати: «Ходімо!»

Поки ви все ще знаєте, кожне пасмо вашого волосся...

Забудь мене…

Я не можу робити цей танець

Ганьба поетам, які вас засмутили!

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Ми заслуговуємо на смуток, а не на щастя

Якщо горе — єдина сигарета, я завжди був пачкою

Одного разу батько залишив мене в морі, я навчився плавати.

Хтось мене підвів, я навчився засмучувати

Забути мене було нерозумно

Тому я завжди любив божевільний