Gelecek Çoktan Geçmiş - Sehabe

Gecem suretim misali;

saf, beyaz bi' kurdele

Gün yaşar, gider ve sen kaybolan bi' mülteci

Kaç beden bu ömrünün siyahlarında son bulur?

Kaç sefer bu gönlünün yanaklarında kaybolur?

Niyetlenirdim önceden;

evet, adına «ben» demek

Emek emek emeklemek, sonralarda teklemek

Beklemekse acı verirdi sanki olmamış gibi

Sus demek de ölüme yolcu çaresiz denek gibi

Unut, çözüm yolu

Sus, elim dolu

Dur, önüm duru

Bu senin yolun

İbret oldu yaşamım ki yaşım sade on sekiz

Bilemedim ki neredeyim, bilemedim ki neredeyim

Yaşananlar kar etmezken

Umutlarım el ayak çekmiş

Yarın güzel olacak derken

Gelecek çoktan geçmiş

Sevgi bize imrenirdi, kıskancından yanardı

Her nefeste mutluluk ciğere dolup taşardı

Geçmiş, gelecek sağlı sollu ellerimden tutardı

Güven huzuru mest ederdi bu kalp senle atardı

Bi' gün geldi;

zaman durdu, ellerimi bıraktı

Mutluluk yabancı oldu, güneş o an karardı

Gül bebeğim gülen kadın, gülü dalından kopardın

Kahpe kancık kader kalbe karlar yağdı ayırdı

Gözlerimden on sekiz damla aynı yıldız kaydı

Sorma «Neden mazlum adam yaşlarına sığındı»?

Titrek beden zor ölümle bak fiilen tanıştı

Et tırnağa küstü gayrı ayrılıkla barıştı

Yaşananlar kar etmezken

Umutlarım el ayak çekmiş

Yarın güzel olacak derken

Gelecek çoktan geçmiş

Yara bedende yaş gözümde el böğürde kaldı

Dua dilde, şu halimle şuan ipte cambazım

Yara bedende yaş gözümde el böğürde kaldı

Yaramı yaşıma basarım acımam, gene de burada yalnızım

Güneş her gün açarken gözlerimde bulutsun

Etraf bahar kokarken gözlerimi kuruttun

Beni burda koyarken amacı yoktu gidişinin

Kimsecikler ayıramazdı sözlerini unuttun

Yemini duyan kulaklar tapusuydu geleceğin

Gün olur ses edersen uçar gibi geleceğim

Lakin ayrılık mühürse bağra taşı gömeceğim

Son dileğimi yerine getir gözümü kapat öleceğim

Yaşananlar kar etmezken

Umutlarım el ayak çekmiş

Yarın güzel olacak derken

Gelecek çoktan geçmiş

Моя ніч, як мій образ;

чисто біла стрічка

День живе і проходить, а ти втрачений біженець

Скільки тіл опиняються в чорному цьому житті?

Скільки разів це зникає на щоках вашого серця?

Раніше я мав намір;

так, називати це "я"

Трудитися, повзати, потім осічку

Було б боляче чекати, ніби цього не було

Сказати замовкнути — це як безпорадний суб’єкт, який є пасажиром на смерть.

Забудьте про рішення

Тихо, мої руки повні

Зупинись, стань переді мною

це твій шлях

Моє життя стало прикладом того, що мені всього вісімнадцять років

Я не знав, де я, я не знав, де я

Коли речі не приносять прибутку

Мої надії пропали

Сказати, що завтра буде добре

Майбутнє вже минуле

Любов заздрила нам, горіла заздрістю

Щастя наповнювало легені з кожним подихом

Минуле, майбутнє тримали б мої ліву і праву руки

Впевненість зачарувала б спокій, це серце билося б з тобою

Настав один день;

час зупинився, відпусти мої руки

Щастя стало чужим, сонце в ту мить потемніло

Смійся, смайлик, ти зірвав троянду з її гілки

Сука сука доля розбила серце

Вісімнадцять крапель тієї ж зірки впали з моїх очей

Питаючи: «Чому пригноблений знайшов притулок у своєму віці»?

Тіло, що тремтіло, зустрілося з суворим передсмертним поглядом

Він помирився зі сварливою розлукою

Коли речі не приносять прибутку

Мої надії пропали

Сказати, що завтра буде добре

Майбутнє вже минуле

Рана залишилася на тілі, сльози на очах, рука в боці

Молитва на мові, як я зараз, я канатоходець

Рана залишилася на тілі, сльози на очах, рука в боці

Я болю свою рану, мені не боляче, я все одно тут один

Ти хмара в моїх очах, як сонце світить щодня

Ти витер мені очі, коли пахло весною

Твій відхід не мав жодної мети, коли ти поставив мене сюди

Ніхто не міг вас розлучити, забув свої слова

Вуха, що почули клятву, були справою майбутнього

Буде день, якщо ти прозвучиш, я прийду, як літаю

Але якщо поділ буде запечатано, я закопаю камінь кори

Викону моє останнє бажання закрий очі я помру

Коли речі не приносять прибутку

Мої надії пропали

Сказати, що завтра буде добре

Майбутнє вже минуле