Bağlaç Gibi - Yeis Sensura, Sehabe

Üşenmeden rüzgarda savrulan saç gibisin!

Sen mahpusta gün, çölde su ya da oruçta beklenen aş gibisin

Her yıl başı üzüldüğüm, alnıma çizik atan yaş gibisin

Ben cümlede tek başına anlamsız bağlaç gibiyim

Uçurumları seviyorum, kanatların canı Cehennem’e

Nietzsche korktuğundan beri beğenmem hep

Toplum ne der, ne düşünür bakmak sızı

Zeki, çevik ve de ahlaksızım

Özgürlük, tek inancım o

Etraf dürüst olmayan hep yalancı doldu

Dur pişmanlık… Hep mi yağcı o?

Geri dönmeyeceğim bir yola ihtiyacım yok

Derdi yok her piyon

Şimdi yok gelmiyor

Ben de yorgun gibiyim anlıyor değil…

Harbi n’oldu demezler, mağlup oldum gene ben

Bırak solsun kelebek

Biliyorsun gene de

Ama unutmak mı daha sık

Bak, insan vefasız

Üzülmek ve dahası, varken vedası

Böyledir velhasıl, lan Allah’ın belası!

Kafka gibi sonradan anılmak mı?

Kalsın!

Sakın deme kahretsin niye bak

Kötü, iyi fark edilsin diye var

Beni zekiler anlar

Ama benim sinir katsayım fazla

Öfkemden güzel gökdelen olur

Yakalarsam susturuca’m ötmeden onu

Beni gördükçe yüzün kin tutar, dizin kir

Savaş değil, barış değil, seviş değil bizimki

Çoğu beni iyi sanar

El sallar hayat…

Yanımdaymış mutluluk, hiç sanmam

Burada insem bari;

Çünkü sevmiyorum, sürüyle insan var

Üşenmeden rüzgarda savrulan saç gibisin!

Sen mahpusta gün, çölde su ya da oruçta beklenen aş gibisin

Her yıl başı üzüldüğüm, alnıma çizik atan yaş gibisin

Ben cümlede tek başına anlamsız bağlaç gibiyim

Vazgeçmek kolay, gitmektir zor olan

Biz yaşamak için bir ömür bekledik

Yaşım 27, kayboluyor renklerim

Genel geçer doğruları reddedip

Bu yüzden değersiz bir cümlenin yüklemiyim

Eskiden isterdim kimseye görünmeyim

Şimdi önündeyim, çıkarttım hayat gömleğini

Ner’desin be ölüm meleği?

Sorun değil günah çıkartmak

Ve samimi değil pişmanlık çakılan bir uçakta

Karanlıkta yüzmek istiyorum sadece

Gözlerimi kapatıp, kanat çırpmak

Sizden değilim demek, umuda meğilim ben hep

Umut denen acaba sadece beynimde mi?

Bunlar saygı duymadığın hislerdir

Oysa bir tek sarılıp uyumak isterdim

Çoğu beni iyi sanar

El sallar hayat…

Yanımdaymış mutluluk, hiç sanmam

Burada insem bari;

Çünkü sevmiyorum, sürüyle insan var

Üşenmeden rüzgarda savrulan saç gibisin!

Sen mahpusta gün, çölde su ya da oruçta beklenen aş gibisin

Her yıl başı üzüldüğüm, alnıma çizik atan yaş gibisin

Ben cümlede tek başına anlamsız bağlaç gibiyim

Ти, як волосся, розвіяне вітром, не холодне!

Ти – як день у в’язниці, вода в пустелі чи їжа в піст.

Ти як вік, що я щороку сумую, чухаючи чоло

Я — як безглуздий сполучник у реченні

Я люблю прірву, до біса з крилами

Оскільки Ніцше боявся, я завжди не любив

Боляче дивитися на те, що говорить чи думає суспільство.

Я розумний, спритний і аморальний

Свобода, це моя єдина віра

Навкруги нечесні, завжди повні брехунів

Припиніть шкодувати... Він завжди олійник?

Мені не потрібен шлях назад

Неважливо, кожен пішак

Тепер воно не приходить

Я теж втомився, він не розуміє...

Не кажуть, що не так, я знову переможений

нехай метелик помре

Хоча ти знаєш

Але частіше забувайте

Дивіться, людина невірна

Смуток і тим більше прощання поки є

Це так, коротше, проклятий Боже!

Подальша думка, як Кафка?

так тримати!

Не кажи, блін, навіщо дивитися

Погане є для того, щоб добре було помічено

Розумні люди мене розуміють.

Але моя нервозність занадто велика

Від мого гніву він стає прекрасним хмарочосом

Якщо я його зловлю, я заткну рота, поки він не проспівав

Коли ти бачиш мене, твоє обличчя тримає образу, твоє коліно брудне

Це не війна, не мир, це не любов, це наше

Більшість думає, що я хороший

Життя тисне руку…

Щастя поруч, я так не думаю

Зійдемо звідси;

Бо мені це не подобається, там багато людей

Ти, як волосся, розвіяне вітром, не холодне!

Ти – як день у в’язниці, вода в пустелі чи їжа в піст.

Ти як вік, що я щороку сумую, чухаючи чоло

Я — як безглуздий сполучник у реченні

Здатися легко, піти важко

Ми чекали ціле життя, щоб прожити

Мені 27, мої кольори тьмяніють

відкидання загальноприйнятих істин

Тому я не завантажую нікчемне речення

Раніше я хотів, щоб мене ніхто не бачив

Тепер я перед тобою, зняв сорочку життя

Де ти, ангеле смерті?

Це нормально зізнатися

І на літаку, що врізався в жалю, не щирий

Я просто хочу плавати в темряві

Заплющу очі й махніть крилами

Кажучи, що я не один із вас, я не сподіваюся

Надія тільки в моєму мозку?

Це почуття, які ви не поважаєте

Я хотів би обійняти і спати на самоті.

Більшість думає, що я хороший

Життя тисне руку…

Щастя поруч, я так не думаю

Зійдемо звідси;

Бо мені це не подобається, там багато людей

Ти, як волосся, розвіяне вітром, не холодне!

Ти – як день у в’язниці, вода в пустелі чи їжа в піст.

Ти як вік, що я щороку сумую, чухаючи чоло

Я — як безглуздий сполучник у реченні