Nazilli Şahidim - Sehabe

Elini uzat kalbi verem, bugün beden sanki verem

Seha namı değer elem, gözyaşında önde gelen

«Seven çeker» diyen, çekmeyi bilmeyen

Gene de gideceksen eğer, gözümü kapat görmeyem

Unutulurdu hani kalp kalbe değmeseydi?

Anlatırdım her şeyi eğer dinleseydin

«Sen vurdun da ben ölmedim mi?»

demiş şiir

Şimdi anlıyorum ölmek de çare değil

Ben de mi matemin dibinde demlenirdim demin?

Kim bilir?

Ben kimim, kim kimin kısmetlisi?

Burası benim yerimdir, sen her zaman benimdin

Kalbi gari fazla kitli, açamıyo' bu çilingir

Ayaklarım «Git be» der, gözyaşım müsaade ver

Canımı al da Allah'ım kavuşsun melekler

Fiilen öldüm ben, hayat zahiri

Tüm dünya inanmasın, Nazilli şahidim

Nazilli şahidim şu garip harbiden sevdi

Sevinci gerçekti gözyaşıyla gülmeseydi

Tek baharlık solan yavru çiçekler gibiydi

Kimse bilmesin, Nazilli şahidim

Sensin işte varım yoğum, bugün varım yarın yoğum

Kalp halatım kör bir boğum, sesim desen boğum boğum

Gülmek hep bir sorun, gözyaşına beni bi' sorun

Ben rahimden yetim doğum, elem dolu batım, doğum

Meleğim tabi sen alışkınsın sevince

Biliyor musun oysa ben bırakamam ki sevince

Seha burada sevdi yar, yar kaçar diyar diyar

Ne olursun gel tamam, gözlerini unutamam

Beklerim hiç fark etmez uçak ya da atla gel

Ağlatırsa gavur oğlu, orada durma atla gel

Kader ayrı kor, kor alevi içime kor

Hızlı düşün kafanı yor, gözlerim bak kapanıyo'

Ben gibi bir yaprak eylül sonu sarardı

Zaman kahpe hemşire tuzla yaramı sarardı

Çekip gider basar ardı, gözüm desen yas arardı

Gölgem ömrümü sarardı, güneş kurudu sarardı

Nazilli şahidim şu garip harbiden sevdi

Sevinci gerçekti gözyaşıyla gülmeseydi

Tek baharlık solan yavru çiçekler gibiydi

Kimse bilmesin, Nazilli şahidim

Простягни руку, щоб я міг віддати серце, воно сьогодні як тіло

Сеха - горезвісний біль, що веде до сліз

Ті, хто каже «хто любить малює», хто не вміє малювати

Якщо ти все одно збираєшся йти, закрий мені очі, я не бачу

Було б забуто, якби серце не торкалося серця?

Я б тобі все сказав, якби ти слухав

— Ти стріляв, а я не загинув?

сказав вірш

Тепер я розумію, що смерть теж не вихід.

Невже й я б заварював на дні жалоби?

Хто знає?

Хто я, кому пощастило?

Це моє місце, ти завжди був моїм

У нього на серці тісно, ​​він не може його відкрити, цей слюсар

Мої ноги кажуть «Іди», нехай мої сльози

Візьми моє життя

Я насправді мертвий, мабуть життя

Нехай весь світ не вірить, Назіллі мій свідок

Моєму свідку Назіллі це дуже сподобалося

Її радість була справжня, якби вона не сміялася зі сльозами

Це було схоже на єдине весняне зів’яння дитячих квітів

Хай ніхто не знає, Назіллі мій свідок

Це ти, ось я, я зайнятий, я сьогодні тут, я зайнятий завтра

Моя сердечна мотузка — сліпий пальчик, мій голос — це візерунковий кулак

Сміятися - це завжди проблема, попроси у мене сльози

Я сирота, народжена з утроби, болісного заходу, народження

Ангеле мій, звичайно, ти звик до радості

Знаєш, я не можу відпустити радість

Сеха любить тут

Будь ласка, приходь, добре, я не можу забути твої очі

Почекаю, не важливо, літаком чи конем

Якщо він вас розплакає, сину гавура, не зупиняйтеся на цьому, приїжджайте верхи

Доля розділяє вугілля, спали полум’я вугілля всередині мене

Думай швидко, втомлюй голову, мої очі закриваються

Такий лист, як я, жовтіє в кінці вересня

Час сука медсестра перев'язувала мою рану сіллю

Пішла б і надрукувала, очі шукали б жалоби.

Моя тінь пожовкла моє життя, сонце висохло й пожовкло

Моєму свідку Назіллі це дуже сподобалося

Її радість була справжня, якби вона не сміялася зі сльозами

Це було схоже на єдине весняне зів’яння дитячих квітів

Хай ніхто не знає, Назіллі мій свідок