Johnny - Sarah Walker, Бенджамин Бриттен, Roger Vignoles

O the valley in the summer where I and my John

Beside the deep river would walk on and on

While the flowers at our feet and the birds up above

Argued so sweetly on reciprocal love

And I leaned on his shoulder;

'O Johnny, let’s play':

But he frowned like thunder and he went away

O that Friday near Christmas as I well recall

When we went to the Charity Matinee Ball

The floor was so smooth and the band was so loud

And Johnny so handsome I felt so proud;

'Squeeze me tighter, dear Johnny, let’s dance till it’s day':

But he frowned like thunder and he went away

Shall I ever forget at the Grand Opera

When music poured out of each wonderful star?

Diamonds and pearls they hung dazzling down

Over each silver and golden silk gown;

'O John I’m in heaven,' I whispered to say:

But he frowned like thunder and he went away

O but he was fair as a garden in flower

As slender and tall as the great Eiffel Tower

When the waltz throbbed out on the long promenade

O his eyes and his smile they went straight to my heart;

'O marry me, Johnny, I’ll love and obey':

But he frowned like thunder and he went away

O last night I dreamed of you, Johnny, my lover

You’d the sun on one arm and the moon on the other

The sea it was blue and the grass it was green

Every star rattled a round tambourine;

Ten thousand miles deep in a pit there I lay:

But you frowned like thunder and you went away

О долина влітку, де я і мій Джон

Поруч із глибокою річкою гуляв і далі

Поки квіти біля наших ніг, а птахи вгорі

Сперечалися так мило про взаємне кохання

І я сперся на його плече;

«О Джонні, давай пограємо»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О та п’ятниця біля Різдва, як я добре пам’ятаю

Коли були на Благодійний ранок

Підлога була такою гладкою, а група так гучно

І Джонні такий гарний, я відчував таку гордість;

«Стисни мене міцніше, любий Джонні, давай танцювати до настання дня»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

Чи забуду я коли-небудь у Гранд-Опера

Коли музика лилася з кожної чудової зірки?

Вони сліпуче звисали з діамантів і перлів

Поверх кожної срібної та золотої шовкової сукні;

«О Джоне, я на небесах», — прошепотів я, щоб сказати:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О, але він був справедливий, як квітучий сад

Такий стрункий і високий, як велика Ейфелева вежа

Коли вальс залунав на довгому променаді

О його очі та його усмішка, вони проникли прямо до мого серця;

«О женися на мені, Джонні, я буду любити і слухатися»:

Але він нахмурився, як грім, і пішов геть

О минулої ночі я мнив ти, Джонні, мій коханець

У вас було сонце на одній руці, а місяць на іншій

Море було синім, а трава була зеленою

Кожна зірка брязкала круглим бубоном;

Десять тисяч миль глибоко в яміні, там я лежав:

Але ти нахмурився, як грім, і пішов геть