Im Zeichen des Wurms - Samsas Traum, Weena Morloch

Wenn der Nebel aus den Gräbern

Aus der feuchten Erde steigt

Und das Unheil aus den Särgen

In die kühle Freiheit kriecht

Wenn der Abend sich dem Ende

Sich der Nacht entgegen neigt

Und die Luft nach Chrysanthemen

Und nach Eingeweiden riecht

Dann ist uns’re Zeit gekommen

Dann entsteigen wir den Träumen

Lauern auf den Efeublättern

Die die Friedhofsmauer säumen

Uns’re Haut spiegelt den Himmel

In den Augen brennt die List —

Gott behüte jenen Menschen

Der uns nie begegnet ist

Fürchtet uns!

Wo ihr auch geht

Wohin ihr Euer Köpfchen legt

Wo immer Euer Bettchen steht

Vom tiefsten Keller bis zum

Kreuz des höchsten Kirchenturms

Wir leben und wir sterben

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Wenn der Vollmond schlanke Äste

Von der jungen Rinde scheidet

Und sich Wolken wie ein Netz

Rund um die Weltenkugel spinnen

Wenn das kalte Licht die Stämme

So wie Knochenmänner kleidet

Und die Tropfen der Unendlichkeit

Durch schwache Finger rinnen

Dann erscheinen wir, das Ende

Auf der kargen Lebensbühne

Wir, die keine Gnade kennen

Keine Buße, keine Sühne

Wir gemahnen an den Abschied

An den letzten Tanz, den Schluss

An Gestank und an Verwesung

An der Made zarten Kuss

Fürchtet uns!

Wo ihr auch geht

Wohin ihr Euer Köpfchen legt

Wo immer Euer Bettchen steht

Vom tiefsten Keller bis zum

Kreuz des höchsten Kirchenturms

Wir leben und wir sterben

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Fürchtet uns!

Wo ihr auch geht

Wohin ihr Euer Köpfchen legt

Wo immer Euer Bettchen steht

Vom tiefsten Keller bis zum

Kreuz des höchsten Kirchenturms

Wir plündern und wir morden

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Im Zeichen, im Zeichen des Wurms

Коли туман з могил

Підіймається із вогкої землі

І зло з трун

Поповзаючи в прохолодну свободу

Коли закінчиться вечір

Схиляючись до ночі

І повітря хризантем

І пахне кишками

Тоді настав наш час

Тоді ми встаємо з мрій

Причаїлися на листі плюща

що облягають стіну кладовища

Наша шкіра відображає небо

Підступність горить в очах —

Боже, бережи цю людину

якого ми ніколи не зустрічали

бійся нас!

Куди б ти не пішов

Куди ти поклав голову

Де б не було твоє ліжко

Від найглибшого підвалу до с

Хрест найвищої церковної вежі

Ми живемо і вмираємо

В знак, в знак хробака

При повному місяці стрункі гілки

Відокремлюється від молодої кори

І хмари, як сітка

Крутиться навколо земної кулі

При холоді висвітлюють стовбури

Як одягається Bonemen

І краплі нескінченності

Крізь слабкі пальці

Тоді ми з'являється, кінець

На мізерній стадії життя

Ми, які не знаємо милосердя

Ні покути, ні спокути

Нагадуємо вам попрощатися

До останнього танцю, кінця

Смороду й розкладання

Ніжний поцілунок на опариша

бійся нас!

Куди б ти не пішов

Куди ти поклав голову

Де б не було твоє ліжко

Від найглибшого підвалу до с

Хрест найвищої церковної вежі

Ми живемо і вмираємо

В знак, в знак хробака

В знак, в знак хробака

В знак, в знак хробака

бійся нас!

Куди б ти не пішов

Куди ти поклав голову

Де б не було твоє ліжко

Від найглибшого підвалу до с

Хрест найвищої церковної вежі

Ми грабуємо і вбиваємо

В знак, в знак хробака

В знак, в знак хробака

В знак, в знак хробака