Wasser - Weena Morloch

Ich hab' ein braunes Kleidchen an

Und trag' mein Haar als Zopf

Mein Körper ist viel kleiner

Als mein armer, armer Kinderkopf

Mein Schürzchen ist besudelt

Meine Händchen sind geschunden;

Im Herzen meines Liebchens

Hab' ich den Tod überwunden

Meine trock’nen Lippen leckten

Seine mag’re Jungenbrust

Noch kannten wir die Liebe nicht

Ich schmeckte weder Schmerz noch Lust

Dort wo die Aar die Erde trifft

Als unser Schweiß noch süßlich roch

Da hieß ich Isabelle;

Und für mancheinen Weena Morloch

Der Mund, der niemals sprach

Gebirt den ersten Schrei

Die Jungfrau, einer Feder gleich

Verwandelt sich in Blei

Die Dörfer ringsum sind verstummt

Der Wind traurig ein Klag’lied summt

Doch jede Hilfe kommt zu spät

Für's Mädchen das heut' krank

Vor Sorgen in das Wasser geht

«Komm' mit, ich will Dir etwas zeigen.»

Alle Boote schweigen

Der kleine Junge kommt zu spät

Zum Mädchen das heut' Nacht bei Vollmond

Auf den Grund des Sees geht

Mein Lächeln ist ganz steif gefroren

Meine Augen sind geleert

2000 Tage lang hat mich

Das Leben langsam aufgezehrt

Damit mich diese Nacht ereilt

Und auf des Himmels Straßen

Die Luft aus meinen Lungen weicht

Wie bunte Seifenblasen

Du wolltest immer bei mir sein

Sowohl im Tod als auch im Leben:

Warum hast Du dieses eine mal

Nicht auf mich Acht gegeben?

Wo bist Du gewesen

Als ich ganz allein ertrank;

Weil Du mich nicht festhieltst

Immer tiefer in den Tod versank?

Du wolltest immer bei mir sein

Sowohl im Tod als auch im Leben:

Warum hast Du dieses eine mal

Nicht auf mich Acht gegeben?

Der Mund, der niemals sprach

Gebirt den ersten Schrei

Die Jungfrau, einer Feder gleich

Verwandelt sich in Blei

Die Dörfer ringsum sind verstummt

Der Wind traurig ein Klag’lied summt

Doch jede Hilfe kommt zu spät

Für's Mädchen das heut' krank

Vor Sorgen in das Wasser geht

«Komm' mit, ich will Dir etwas zeigen.»

Alle Boote schweigen

Der kleine Junge kommt zu spät

Zum Mädchen das heut' Nacht bei Vollmond

Auf den Grund des Sees geht

Я ношу коричневу сукню

І заплести моє волосся в косу

Моє тіло набагато менше

Як моя бідна, бідна дитяча голова

Мій фартух забруднений

Мої ручки здерто;

У серці мого коханого

Я переміг смерть

Мої сухі губи облизнулися

Його худорляві груди хлопчика

Ми ще не знали кохання

Я не відчув ні болю, ні насолоди

Де Аар зустрічається із землею

Коли наш піт ще солодко пахнув

Тоді мене звали Ізабель;

А для деяких Віна Морлок

Рот, який ніколи не говорив

Народити перший крик

Діва, як пір'їнка

Перетворюється на свинець

Затихли села навколо

Вітер сумно гуде лемент

Але будь-яка допомога приходить надто пізно

Для дівчини, яка сьогодні хвора

Іде у воду з тривогою

— Ходімо зі мною, я хочу тобі дещо показати.

Усі човни мовчать

Маленький хлопчик спізнюється

Дівчині сьогодні ввечері в повний місяць

Ідіть на дно озера

Моя посмішка застигла

Мої очі спорожніли

У мене 2000 днів

Життя повільно поглиналося

Щоб ця ніч мене наздогнала

І на небесних вулицях

Повітря виривається з моїх легенів

Як різнокольорові мильні бульбашки

Ти завжди хотів бути зі мною

І в смерті, і в житті:

Навіщо тобі це один раз

Не звертаєш на мене уваги?

Де ти був

Коли я втопився зовсім один

Бо ти мене не тримав

Занурювався все глибше в смерть?

Ти завжди хотів бути зі мною

І в смерті, і в житті:

Навіщо тобі це один раз

Не звертаєш на мене уваги?

Рот, який ніколи не говорив

Народити перший крик

Діва, як пір'їнка

Перетворюється на свинець

Затихли села навколо

Вітер сумно гуде лемент

Але будь-яка допомога приходить надто пізно

Для дівчини, яка сьогодні хвора

Іде у воду з тривогою

— Ходімо зі мною, я хочу тобі дещо показати.

Усі човни мовчать

Маленький хлопчик спізнюється

Дівчині сьогодні ввечері в повний місяць

Ідіть на дно озера