Das Lächeln eines Toten - Samsas Traum, Weena Morloch

Jetzt ist nur noch einer übrig

Der die Züge trägt

In dessen Winkel Zeit die sonder-

Barsten Furchen prägt

Auf dessen Iris jeder neue

Tag Geschichten malt

Und dessen Stirn im Licht der Welt

Wie eine Leinwand strahlt

Bitte gib mich frei

Dieser Stein lastet zu schwer

Auf meinem Herzen

Diese Bürde reisst mich

Wie ein Spaten Erde teilt…

…Entzwei

Jetzt ist nur noch einer übrig

Ein Mensch aus Geduld

Der alle Lasten eisern trägt

Die Schmerzen, seine Schuld

Auf dessen Wangen Fäden

Ein Geflecht aus Jahren spinnen

Durch dessen Finger Meereswasser

Sand und Muscheln rinnen

Bitte gib mich frei

Dieser Stein lastet zu schwer

Auf meinem Herzen

Diese Bürde reisst mich

Wie ein Spaten Erde teilt…

…Entzwei

So will ich nicht mehr lächeln

Nie wieder, nie im Leben:

Das Lächeln eines Toten

Der Starre treu ergeben

So will ich nicht mehr blicken

Aus Augen wie erfroren:

Die Blicke eines Toten

Durch stille Not geboren

Schnee im Rachen

Mein Blut ist fortan nicht mehr rot

Kalt wie Silber

Das im Herz zu versinken droht

Klar wie Wasser

Durch meine Adern fließt der Tod

So will ich nicht mehr leben

Gefesselt und verworren:

Das Leben — eine Lüge

Auf Feldern, die verdorren

Und niemals wieder will ich

In mir begraben liegen

Wo auch meine Gedanken

Frei wie Vögel fliegen

Тепер залишився лише один

Хто возить потяги

У чий куток час спец

Розривні борозни у формі

На його райдужці кожна нова

день малює історії

І його чоло при світлі дня

Як полотно сяє

будь ласка, звільни мене

Цей камінь занадто важкий

на моєму серці

Цей тягар розриває мене

Як лопата розділяє землю...

... в два

Тепер залишився лише один

Людина терпіння

Хто несе всі тягарі заліза

Біль, його вина

Нитки на щоках

Плетаючи павутину років

Крізь пальці морська вода

Пісок і черепашки стікають

будь ласка, звільни мене

Цей камінь занадто важкий

на моєму серці

Цей тягар розриває мене

Як лопата розділяє землю...

... в два

Я більше не хочу так посміхатися

Ніколи знову, ніколи в житті:

Посмішка мертвої людини

Лояльний до жорстких

Я більше не хочу так виглядати

Від замерзлих очей:

Очі мерця

Народжений з мовчазної потреби

Сніг у горлі

Моя кров уже не червона

Холодний як срібло

Це загрожує зануритися в серце

Прозора як вода

Смерть тече моїми венами

Я більше не хочу так жити

Зв'язаний і дивний:

Життя — брехня

На полях, що в'януть

І я більше ніколи не хочу

Лежачи в мені закопано

Де й мої думки

Летіть вільно, як птахи