On meurt de toi - Saez

Si nous nous sommes disparus

Comme un marin qui prend les nues

Pour l’océan

Et qui s’enfonce au fond de l’eau

L’amour emporté par les flots

Les flots du temps

Nous aurions pu nous unir mieux

Comme on dit: «s'unir devant Dieu»

La mascarade

Non, moi, ne m’a jamais tenté

Oui, que la sincère amitié

Des camarades

Au diable les rêveurs qui

Ne tenant pas debout se lient

Des bagues aux doigts

Et si la mienne était poème

Et si la mienne était en bois

Elle était pour toi

Elle était pour toi

Puisqu’ici tout s'évanouit

Nos rires dans la mélancolie

Tout prend le large

Beauté, ne gardons que l’instant

Avant que les mauvais printemps

Ne sonnent la charge

Là où tu t'échoueras bientôt

Là où on s’est échoué trop

Où il fait froid

Tu verras bien des éclaircies

Tu les prendras pour l’infini

Qui fera gonfler ton ventre

Au diable les rêveurs qui

Ne tenant pas debout se passent

La mort aux doigts

Pauvres de leur cupidité

Sont ceux qui s'échinent à garder

L’autre pour soi

Au diable les rêveurs qui

Ne tenant pas debout se lient

Les coeurs en croix

Au diable leur stupidité

Car même à deux nous ne sommes faits

Ouais que de soi, sûr que de soi

Là où tu es, d’autres pays

Dans d’autres hommes, dans d’autres lits

Prends garde au vent

Qui parfois fait gonfler les voiles

Et qui soudain, quand ça lui prend

S’enrhume un peu

Pour nous laisser seuls au milieu

Quand pour rentrer ne reste que

L’océan à la nage

Quand le voilier devient radeau

Quand le manque devient le trop

Quand la vie a fait rage

Mon amour j’ai pas su tenir

Les promesses du devenir

Un avec toi

J’ai plus que moi-même à qui dire

Qu’il est triste mon triste empire

Qu’il est triste sans toi

Quel océan, vers quel abîme?

Dis-moi où mène ce chemin

Où tu n’es pas?

Car si l’on ne meurt pas d’amour

Je peux te dire qu’il est certain

Qu’on meurt de toi

Qu’on meurt de toi

Якби ми зникли

Як моряк, що піднімається в небо

Для океану

І опускається на дно води

Любов хвилями занесена

Припливи часу

Ми могли б краще зв’язатися

Як то кажуть, єднайтеся перед Богом

Маскарад

Ні, я ніколи не спокушав мене

Так, ця щира дружба

Друзі

До біса мрійники які

Не стоїть прикути

кільця для пальців

А якби мій був вірш

А якби моя була дерев’яна

Вона була для вас

Вона була для вас

Так як тут усе зникає

Наш сміх у меланхолії

Все злітає

Красуня, давайте тільки збережемо момент

Перед поганими веснами

Не озвучуйте заряд

Де ви скоро зазнаєте невдачі

Де ми теж зазнали невдачі

Де холодно

Ви побачите багато сонця

Ви будете приймати їх за нескінченність

що змусить ваш живіт набрякнути

До біса мрійники які

Не стоячи відбуваються

Смерть пальця

Бідні своєю жадібністю

Це ті, хто намагається зберегти

Інший для себе

До біса мрійники які

Не стоїть прикути

Схрещені серця

До біса з їхньою дурістю

Бо навіть разом ми не створені

Так звичайно, звичайно

Де ви, інші країни

В інших чоловіків, в інших ліжках

Слідкуйте за вітром

Через що часом вітрила набухають

А хто раптом, коли його забере

Трохи холодно

Щоб залишити нас самих посередині

Залишається тільки коли повертатися

Купання в океані

Коли вітрильник стає плотом

Коли брак стає занадто великим

Коли вирувало життя

Мою любов я не міг стримати

Обіцянки стати

один з тобою

Я маю сказати більше, ніж я сам

Як сумна моя сумна імперія

Сумно без тебе

Який океан, до якої безодні?

Скажи мені, куди веде цей шлях

де тебе нема?

Бо якщо ми не помремо від кохання

Я можу вам сказати, що це напевно

Що ми помремо від тебе

Що ми помремо від тебе