Au cimetière des amours - Saez

Au cimetière des amours, moi j’ai planté ta croix

Pour recueillir un peu, oui les fleurs d’autrefois

Et s’il est un jardin qui soit fait de nos cendres

Comme ils sont des destins qui sont fait pour se pendre

Au cou d’une moitié au cou d’une colombe

De ses éternités qui dorment sous les tombes

Au cimetière des amours, j’y retourne parfois

Parfois pour y pleurer, pour pisser de joie

Pour arroser jardin, pour repenser à toi

Pour caresser ta main, pour pisser sur des croix

Prendre un bain de soleil et regarder le ciel

Puis voir les hirondelles rejoindre les tourterelles

Viennent quelques prénoms quelques bouts de mémoire

Comme un siècle en chemin vient vous conter l’histoire

Vient vous conter les cieux de ces cœurs amoureux

De ces cœurs qui se serrent pour mieux se dire adieu

Au cimetière des amours, oui je repense à toi

Puis j’entends les tambours qui font les guerres parfois

Qui font pleurer les fleurs des jardins de nos vies

Qui font pleurer mon cœur qui fait tomber la pluie

Qui fait que les cimetières un beau jour en jardin

Ressemblent à ces endroits où viennent jouer gamins

Où se disent amoureux les enfants sacrés

Oui que jusqu'à la tombe tu seras ma moitié

Au cimetière des amours, je suis perdu parfois

À jouer du tambour aux cœurs des filles de joie

Qui ont perdu leur chemin ou qui passent par là

Je chante Varsovie mais il n’y a que moi

Et les fleurs qui se meurent de te savoir partie

Et les fleurs qui se meurent et chantent Varsovie

Comme un jardin qui pleure à faire pleurer des croix

Comme un jardin se meure comme je me meurs de toi

Au cimetière des amours, on se retrouve un jour

On se retrouve un jour pour se parler d’amour

Pour voir passer les heures qui poussent sur les tombes

Pour regarder les fleurs dessous la pluie qui tombe

Au cimetière des amours sûr qu’un jour on sera

Un prénom sur la pierre de ce jardin de croix

Pour regarder les fleurs je crois bien vu d’en bas

Venir marier le ciel puis la terre tu vois

Que me jette la pierre celui qui n’a compris

Que les amours sous terre ont le cœur infini

Qui se bat sans un mot qui chuchote au printemps

Le ruissellement de l’eau quand s'écoule le temps

Sous la croix moi je crois, moi pourtant qui n’ai cru

Ici oui que l’amour serait toujours perdu

Sous la croix moi je crois, que se croise toujours

Ceux qui ont le cœur qui bat, qui bat comme un tambour

Aux amoureux perdus, aux amours à la rue

Aux cœurs qui savent battre, aux cœurs qui savent plus

Aux yeux dans la tempête, à ces marins perdus

À nos cœurs, à la fête, à quand on a trop bu

Aux sanglots déferlants sur mon cœur qui se noie

Au triste du pleurant, oui quand je pleure de toi

Aux armes de nos cœurs, aux larmes de nos combats

À l’ivresse, à la joie de pisser sur des croix

Au bar de la tristesse, à celle qui m’a pas vu

À ceux que la vie laisse, aux filles qu’on des vertus

À ces tristes destins, aux caresses d’un nu

À la force du poing, aux beautés dévêtues

À la force des proses, de mon génie de peine

Au siècle d’amoureux marchant les bords de Seine

Aux parfums de nos roses ou bien des chrysanthèmes

Dis-moi quoi de plus beau que se dire que l’on s’aime?

Au cimetière des amours, oui moi j’entends des voix

Et le ciel semble sourd à ceux qui vivent là

Les siècles de poèmes puis les siècles de tendres

Qui sous les chrysanthèmes n’ont plus cous à se pendre

Que le coût de la vie, c’est mourir et bien pire

C’est perdre son amour et garder son empire

Pour finir à genou, empereur de personne

Que de ce temps qui passe, puis qui vous abandonne

Empereur à genou, je suis là sur la terre

À nourrir de sanglots les fleurs de ce cimetière

À prier des bons dieux auxquels je ne crois pas

Oui puisqu’ici de dieu, moi je ne vois que moi

Dieu de ma solitude, de ma misère humaine

À ce cœur qui titube, puis qui chante la peine

Au cimetière des amours, moi je prie des poussières

De redonner la vie aux enfants de la terre

Alors, on est tous là au cimetière des amours

Toi c'était pour Olga, moi c'était pour toujours

Que je meure à genou devant ces bouts de bois

Que je meure à genou devant ces bouts de toi

Dont je me souviens pas, dont je me souviens plus

Mais dont je sais savoir oui qu’ils se sont perdus

Dans le fond des mémoires, dans le fond des cimetières

Dis-moi dessous la tombe qui a gagné la guerre?

Au cimetière des amours, je suis perdu parfois

À jouer du tambour aux cœurs des filles de joie

Qui ont perdu leur chemin ou qui passent par là

Je chante Varsovie mais il n’y a que moi

Et les fleurs qui se meurent de te savoir partie

Et les fleurs qui se meurent et chantent Varsovie

Comme un jardin de fleurs à faire pleurer des croix

Comme un jardin qui meure, comme je me meurs de toi

Au cimetière des amours, oui moi j’entends des voix

Mais le ciel semble sourd à ceux qui vivent là

Les siècles de poèmes puis les siècles de tendres

Qui sous les chrysanthèmes n’ont plus cous à se pendre

Que le coût de la vie, c’est mourir et bien pire

C’est perdre son amour mais garder son empire

Pour finir à genou, empereur de personne

Que de ce temps qui passe, puis qui vous abandonne

Au cimetière des amours, moi je repense à toi

Puis j’entends les tambours qui font les guerres parfois

Qui font pleurer les fleurs des jardins de nos vies

Qui font pleurer mon cœur, qui font tomber la pluie

Sur les ruisseaux de proses de mon génie de peine

Vont les siècles amoureux marchant les bords de Seine

Aux parfums de nos roses ou bien des chrysanthèmes

Dis-moi quoi de plus beau que se dire que l’on s’aime?

На цвинтарі кохання я посадив твій хрест

Зібрати трохи, та квіти минулих літ

А якщо є сад з нашого попелу

Ніби вони долі, створені, щоб повісити

На шиї половинка на шиї голубка

Його вічностей, що сплять під могилами

На цвинтар кохань повертаюся іноді

Іноді там поплакати, пописати від радості

Щоб полити город, щоб знову про тебе думати

Руку пестити, хрести мочити

Засмагайте і дивіться на небо

Потім побачите, як ластівки приєднуються до голубів

Приходьте деякі імена деякі шматочки пам'яті

Століття наближається, щоб розповісти вам історію

Прийди і розкажи тобі про небо цих люблячих сердець

З цих сердець, які стискаються, щоб краще попрощатися

На кладовищі кохання, так я думаю про тебе

Тоді я чую барабани, які іноді влаштовують війни

Через що плачуть квіти в садах нашого життя

Це змушує моє серце плакати, що викликає дощ

Хто робить цвинтарі гарний день у саду

Схожі на ті місця, куди діти приходять гратися

Де священні діти називають себе коханцями

Так, що до могили ти будеш моєю половиною

На цвинтарі кохання я іноді гублюся

Барабанить серця дівчат радості

Хто заблукав або пройшов повз

Я співаю Варшаву, але це тільки я

І квіти, які вмирають, щоб знати, що ти пішов

І квіти, що вмирають і співають Варшаву

Як сад, що плаче, щоб хрести плакали

Як вмирає сад, як я вмираю від тебе

На кладовищі кохання ми знову зустрінемося одного разу

Одного разу ми зустрілися, щоб поговорити про кохання

Бачити, як минають години, що ростуть на могилах

Спостерігати за квітами під дощем

На кладовищі кохання впевнені, що колись ми будемо

Ім'я на камені цього саду хрестів

Дивитися на квіти, я вважаю, добре видно знизу

Одружуйся з небом, потім з землею, яку бачиш

Киньте в мене камінь, хто не розуміє

Що любить під землею безмежне серце

Хто бореться без слова, що шепоче весною

Потік води з часом

Під хрестом вірую, а я не вірив

Ось так, що любов завжди буде втрачена

Під хрест я вірю, що завжди хрести

Ті, у кого б'ється серце, б'ється, як барабан

До втрачених коханців, до вуличних кохань

До сердець, які вміють битися, до сердець, які знають більше

До очей у бурю, до тих моряків, що заблукали

До наших сердець, до вечірки, коли ми випили занадто багато

До ридань, що розриваються на моєму тонучому серці

На жаль, плачу, так, коли я плачу за тобою

До обіймів наших сердець, до сліз наших битв

До пиятики, до радості мочиться на хрестах

До бару печалі, до того, хто мене не бачив

Тим, кого покидає життя, дівчатам, які мають чесноти

До цих сумних доль, до пестощів оголених

До сили кулака, до роздягнених красунь

Силою прози, мого генія болю

У століття закоханих, що гуляють берегами Сени

З ароматами наших троянд чи хризантем

Скажи мені, що може бути прекрасніше, ніж сказати, що ми любимо один одного?

На цвинтарі кохання, та я чую голоси

І небо здається глухим для тих, хто там живе

Століття віршів, потім століття ніжності

У кого під хризантемами більше шиї не повісити

Що вартість життя вмирає і набагато гірше

Це втрата любові та збереження імперії

Щоб опинитися на колінах, нічийний імператор

Чим цей час, що минає, то покидає вас

Імператор на колінах, я тут, на землі

Нагодувати риданнями квіти цього цвинтаря

Молитися добрим богам, у яких я не вірю

Так, оскільки тут Бог, я бачу лише себе

Боже моєї самотності, мого людського нещастя

До цього серця, що хитається, то співає від болю

На цвинтарі кохань молюся праху

Щоб повернути життя дітям землі

Отже, ми всі тут на цвинтарі кохання

Ти був для Ольги, я був назавжди

Що я помру на колінах перед цими шматками дерева

Що я помру на колінах перед цими частинками тебе

Чого я не пам'ятаю, чого я вже не пам'ятаю

Але я знаю, що вони заблукали

У глибині спогадів, у глибині кладовищ

Скажи мені під могилою, хто переміг у війні?

На цвинтарі кохання я іноді гублюся

Барабанить серця дівчат радості

Хто заблукав або пройшов повз

Я співаю Варшаву, але це тільки я

І квіти, які вмирають, щоб знати, що ти пішов

І квіти, що вмирають і співають Варшаву

Як квітник, щоб хрести плакали

Як вмираючий сад, як я вмираю від тебе

На цвинтарі кохання, та я чую голоси

Але небо здається глухим для тих, хто там живе

Століття віршів, потім століття ніжності

У кого під хризантемами більше шиї не повісити

Що вартість життя вмирає і набагато гірше

Це означає втрачати любов, але зберігати свою імперію

Щоб опинитися на колінах, нічийний імператор

Чим цей час, що минає, то покидає вас

На цвинтарі кохання я думаю про тебе

Тоді я чую барабани, які іноді влаштовують війни

Через що плачуть квіти в садах нашого життя

Це змушує моє серце плакати, це викликає дощ

На прозових потоках мого трудящого генія

Пройдіть століття любові, гуляючи берегами Сени

З ароматами наших троянд чи хризантем

Скажи мені, що може бути прекрасніше, ніж сказати, що ми любимо один одного?