Notre-Dame mélancolie - Saez

Notre-Dame Mélancolie

Voilà je suis là, devant toi

Alors que se pose la nuit

Alors qu’elle entoure de ses bras

Quelques ivrognes en bords de Seine

Qui me rappellent à mes ivresses

Comme la marée au chant des peines

Qui vient vous conter la tristesse

Notre-Dame Mélancolie

Je viens te parler des Amours

Te parler de mes yeux qui fuient

Depuis que j’attends son retour

Celle-là qui a pris mon cœur

Puis l’a bouffé comme un vampire

Il ne me reste que la douleur

Que la douleur du souvenir

Paris jolie, Paris maudit

Dis moi qu’est-ce que Paris sans toi?

À peine un vieux roman qu’on lit

Un bien triste musée, je crois

Et moi triste diable qui pleure

Et moi le tigre qui a peur

Qui suis là comme un pauvre cœur

Puis moi qui sais plus à quelle heure

Je l’ai attendu sur la place

Mais mon Amour n’est pas venu

Et puisque toujours le temps casse

Ce qu’on s’est dit, ce qu’on a cru

J’avais un bouquet de ronces noires

Car je sais bien qu’elles aiment ça

Les naufragées du désespoir

Qui font pleurer mes yeux, tu vois

Alors je les offre aux passants

En leurs disant qu’elles sont pour toi

Puis que si c'était à refaire

J’aurais pris des orties je crois

Alors je leurs offre mes ronces

Mais les passants n’en veulent rien

Je crois bien que c’est pas l'époque

D’offrir des fleurs à son voisin

Notre-Dame Mélancolie

C’est un Empereur à genoux

Qui devant son Empire détruit

Tente de se remettre debout

Pour dire adieu au temps passé

Puis pour dire un peu, à Dieu:

Pour toujours que je t’aimerai

Puisque c’est écrit dans les cieux

Je suis Napoléon, je crois

Et ma Sainte-Hélène c’est ma vie

Alors je suis là, devant toi

Notre-Dame Mélancolie

Car de l’amour on ne guérit

Que lorsqu’on trouve un autre Amour

Et moi qui n’ai jamais trouvé

Que des guerres au son du tambour

Puis toi la messagère du Ciel

Des misérables de nos vies

Notre-Dame confidentielle

Un jour si l’amour nous sourit

Je reviendrais sur le Parvis

Un jour pour y brûler un cierge

Ou bien qui sait pour embrasser

Pour embrasser le cul d’une vierge

Notre-Dame Mélancolie

Tu sais les églises, les mosquées

Les synagogues puis tout les temples

Puis tous les fils des Templiers

Des ignorances au goût de Dieu

Pour mieux vendre aux désespérés

Pour les marchands du désespoir

Sûr, y’a de l’argent à gagner

Notre-Dame Mélancolie

Dit, combien de sang sur les mains?

A croire que le Bon Dieu ici

Du Diable n’est que la catin

Des prostitutions sur l’autel

Des spiritualités, mon cul

Il n’est rien de spirituel

Dans le théâtre des faux-culs

Notre-Dame des tyrannies

Notre-Dame collaboration

Notre-Dame de tous les pays

Puis Notre-Dame désillusion

Les fils de Dieu puis des Marie

Puis des cœurs pieux au Paradis

Moi le pieu est planté au cœur

Et mon cœur s’oublie dans l’oubli

Notre-Dame Mélancolie

Tu le sais toi, mieux que personne

Puis t’a qu'à voir comme Jésus crie

Oui, puisque Dieu nous abandonne

Qu’on finit tous sur une croix

Celle de la vie ou celle en bois

Avant de rejoindre la terre

Qui est notre seul Bon Dieu, je crois

Notre-Dame Mélancolie

Dit, puisque Dieu n’existe pas

Tu sais quand je rentre au matin

Je regarde ton cul parfois

Alors je demande aux gargouilles

Aux gueules de diables qui aboient

Comment l’ignorance des Hommes

Peut construire aussi beau que toi

Notre-Dame Mélancolie

De Moselle ou bien de Paris

Puisque le siècle est religieux

Dis-moi qu’est-ce que l’on fout ici?

Dis-moi pour nous les miséreux

Les misérables, comme il dit

Et moi qui ne crois pas en Dieu

Notre-Dame Mélancolie

Notre-Dame Mélancolie

Voilà mon Amour est parti

Puisqu’elle n’est même pas venue

Avant même d'être partie

Dis-moi à quoi me sert ton Dieu

S’il me sépare de mon Amour

S’il fait toujours pleurer nos yeux

Perles d’acide sur du velours

Notre-Dame Mélancolie

S’il ne me reste que la Seine

Pour y jeter mes roses nuits

Pour y noyer ma peine

S’il ne me reste que le pont

Pour m’y jeter comme les milliers

Qui se sont jetés apprenant

Qu’ils ne t’avaient pas rencontré

Notre-Dame Mélancolie

Tu sais ton Dieu, tes religions

Notre-Dame je te remercie

De ne plus y faire allusion

À ça pour faire mourir les cœurs

Puis pour faire mourir les amours

Dis, t’as qu'à voir un peu comment

Sont les adieux sur les carrefours

Notre-Dame Mélancolie

Tu sais j'étais déjà venu

J'étais venu pour voir Marie

J’avais parlé à des statues

J’voulais l’emmener voir Broadway

Mais Marie n'était pas venue

Alors me revoilà pleurant

Devant toi, aux amours perdus

Notre-Dame Mélancolie

Tu n’es la Dame de personne

Tous ces pauvres gens qui te prient

Ces pauvres cœurs qui s’abandonnent

Qui viennent prier pour des bons dieux

Qui viennent emmerder ton silence

Pour y venir gémir un peu

De l’humain toute la souffrance

Notre-Dame, non tu n’es pas dame

Toi tu seras ma demoiselle

Tes mots chuchotés aux gargouilles

Tu seras ma confidentielle

Tu seras juste un mur de plus

Putain ma vieille, qu’est-ce que t’es belle

Toi, ce que l’Homme a fait de mieux

Je crois pour s’approcher du ciel

Puis tu seras pas ma demoiselle

Tu seras ma putain je crois

Comme les gamins qu’aiment bien pisser

Au derrière de ton cul parfois

Mais il me coule par les yeux

Toujours les flots de la tristesse

Quand parfois je parle avec Dieu

Quand parfois je chante la Messe

Moi je n’ai pas de dieu crois moi

Moi je n’ai que ce cœur qui bat

Moi je crois bien je n’ai que moi

Toujours crucifié sur la Croix

Moi qui n’ai pas de religion

Ici toujours que l’horizon

Pour dire l’amour à cet humain

Oui ma confiture aux cochons

Notre-Dame Mélancolie

Voilà je marie devant toi

Le Triste à la Mélancolie

Qu’est de respirer ici-bas

Je suis là, pauvre cœur de diable

Fils du Péché, puis fils de rien

Je suis là, pauvre cœur de Christ

À tendre le cœur à l’humain

Me voilà orphelin des dieux

Me voilà là, fils de la Terre

Moi qui n’ai jamais su aimer

Je crois rien d’autre que mon Frère

Moi qui ai commis tous les péchés

Moi qui n’ai pas peur de l’Enfer

Moi qui ai compris y’a bien longtemps

Que l’enfer c’est vivre sur Terre

Si nous ne sommes compagnons

De route, toi tous tes curés

Si ton eau bénite ne goutte

Chez moi que quand je vais pisser

Non je ne te demande rien

Que faire attention à ceux-là

Qui ont perdu sur le chemin

Leur amour sur la croix

Qui ont perdu sur le chemin

Leur amour sur la croix

Богоматір Меланхолійна

Ось я, перед вами

Як настане ніч

Коли вона обіймає руки

Кілька п'яних на березі Сени

Які нагадують мені моє пияцтво

Як приплив до пісні скорботи

Хто приходить розповісти тобі смуток

Богоматір Меланхолійна

Я прийшов поговорити з тобою про кохання

Розкажу тобі про мої діряві очі

З тих пір я чекав його повернення

Той, хто забрав моє серце

Потім з'їв, як вампір

Єдине, що в мене залишилося, це біль

То біль пам'яті

Гарний Париж, проклятий Париж

Скажи, що таке Париж без тебе?

Навряд чи ви читаєте старий роман

Мені здається, дуже сумний музей

А мене сумний диявол плаче

А я наляканий тигр

Хто там, як бідне серце

Потім я, який уже не знаю, о котрій годині

Я чекав його на площі

Але моя любов не прийшла

А оскільки час завжди ламається

Що ми говорили, у що ми вірили

У мене була купа чорної ожини

Тому що я знаю, що їм це подобається

Загиблі від відчаю

Від цього в мене сльозяться очі, бачите

Тож пропоную їх перехожим

Скажіть їм, що вони для вас

Тоді, якби це було зроблено знову

Думаю, я б взяв кропиву

Тому я пропоную їм свою ожинину

Але перехожі нічого не хочуть

Я не думаю, що зараз час

Подарувати сусідові квіти

Богоматір Меланхолійна

Він імператор, що стоїть на колінах

Хто перед тим, як свою Імперію зруйнує

Намагається підвестися

Щоб попрощатися з минулим

Потім сказати трохи Богу:

Назавжди, що я буду любити тебе

Бо так написано на небесах

Я вірю Наполеону

А моя Свята Єлена – моє життя

Ось і я перед вами

Богоматір Меланхолійна

Тому що любов не можна вилікувати

Ніж коли ти знайдеш інше кохання

І я, хто так і не знайшов

Тільки війни під звуки барабана

Тоді ти посланець Небес

Про нещастя нашого життя

Богоматір конфіденційно

Одного дня, якщо любов посміхнеться нам

Я б повернувся до Parvis

День горить свічку

Або хто вміє цілувати

Поцілувати діву в дупу

Богоматір Меланхолійна

Ви знаєте церкви, мечеті

Синагоги потім усі храми

Потім усі сини тамплієрів

Незнання на смак Божий

Щоб краще продати зневіреним

Для купців відчаю

Звичайно, гроші можна заробити

Богоматір Меланхолійна

Сказав, скільки крові на руках?

Вірити, що тут добрий Господь

Від диявола тільки повія

Повії на вівтарі

Духовність, моя дупа

Немає нічого духовного

У театрі фальшивої дупи

Богоматір тиранії

Колоратив Богородиці

Богоматері всіх країн

Потім розчарування в Нотр-Дамі

Сини Бога, а потім Марії

Тоді побожні серця в Небі

Мені кол в серце встромлений

І моє серце відходить у забуття

Богоматір Меланхолійна

Ти знаєш це краще за всіх

Тоді просто дивіться, як Ісус кричить

Так, оскільки Бог покинув нас

Що всі ми опинимося на хресті

Життя або дерево

Не доходячи до землі

Хто є нашим єдиним добрим Господом, я вірю

Богоматір Меланхолійна

Сказав, оскільки Бога не існує

Ви знаєте, коли я приходжу додому вранці

Я іноді спостерігаю за твоєю дупою

Тому я запитую горгулій

З вуст гавкаючих дияволів

Як невігластво чоловіків

Може побудувати таку ж гарну, як ти

Богоматір Меланхолійна

З Мозеля чи з Парижа

Оскільки століття релігійне

Скажи мені, що в біса ми тут робимо?

Скажи мені для нас бідних

Les miserables, як він каже

І я, хто не вірить в Бога

Богоматір Меланхолійна

Богоматір Меланхолійна

Ось іде моє кохання

Оскільки вона навіть не прийшла

Ще до того, як я пішов

Скажи мені, яка користь мені від твого Бога

Якщо це відділяє мене від мого кохання

Якщо він ще змушує наші очі плакати

Кислотні намистини на оксамиті

Богоматір Меланхолійна

Якби у мене залишилася тільки Сена

Щоб кинути там свої рожеві ночі

Щоб втопити свій біль

Якби у мене залишився тільки міст

Щоб кинутися туди, як тисячі

Хто кинувся вчитися

Щоб вони тебе не зустріли

Богоматір Меланхолійна

Ви знаєте свого Бога, свої релігії

Богоматір Я дякую Тобі

Не кажучи вже про це

Для цього змусити серця померти

Потім вбити кохання

Скажіть, вам просто потрібно побачити, як

Чи прощання на роздоріжжі

Богоматір Меланхолійна

Ти знаєш, я вже був тут

Я прийшов побачитися з Марі

Я розмовляв зі статуями

Я хотів відвести її на Бродвей

Але Марі не прийшла

Ось я знову плачу

Перед тобою, до втрачених кохань

Богоматір Меланхолійна

Ти нічия леді

Усі ці бідні люди моляться тобі

Ці бідні серця, які залишають себе

Які приходять молитися добрим богам

Хто прийшов розсердити ваше мовчання

Прийти туди трохи постогнати

Людські всі страждання

Богородиця, ні, ти не леді

Ти будеш моєю леді

Ваші слова, прошепотіні горгульям

Ти будеш моєю конфіденційною особою

Ти будеш ще однією стіною

Будь проклятий мій старий, яка ти гарна

Ти, найкраща людина, яку зробив

Я вірю наближатися до неба

Тоді ти не будеш моєю леді

Я вірю, що ти будеш моєю повією

Як діти, які люблять пісяти

Іноді за дупою

Але це тече крізь мої очі

Завжди хвилі смутку

Коли іноді я розмовляю з Богом

Коли інколи співаю Месу

У мене немає бога, повір мені

Я, у мене є тільки це серце, що б'ється

Я вірю, добре, що я маю тільки себе

Завжди розп'ятий на Хресті

Я, який не маю релігії

Тут завжди тільки горизонт

Сказати кохання цій людині

Так, моє свиняче варення

Богоматір Меланхолійна

Ось я одружуюсь перед тобою

Сумний з меланхолією

Чим тут дихати

Я тут, бідне серце диявола

Син гріха, потім син нічого

Ось я, бідне серце Христове

Розчулити серце до людини

Ось я богами сирота

Ось я, син Землі

Я, яка ніколи не вміла любити

Я не вірю нікому, крім свого Брата

Я, який вчинив усі гріхи

Я, що не боюся пекла

Я, який зрозумів давно

Це пекло живе на землі

Якщо ми не товариші

Геть, усі ваші священики

Якщо твоя свята вода не капає

Вдома тільки коли йду пописати

Ні, я вас не питаю

На що звернути увагу на ці

Хто в дорозі загубив

Їх любов на хресті

Хто в дорозі загубив

Їх любов на хресті