Tous les gamins du monde - Saez

Tous les gamins du monde charbon sur du papier

Dessineront toujours ton visage, ô Liberté

Nos crayons comme un poing levé contre des balles

Pour montrer à l’obscurité qui tient la flamme

Ressers les rang puis taille la mine à ton crayon

Dis petit prince, dis redessine-moi l’horizon

Des libertés qui font la vie de nos bistrots

Des sourires que nous tirent tous nos potes au pinceau

Tous les gamins du monde charbon sur du papier

Dessineront toujours ton visage, ô Liberté

Ici oui mon ami que c’est pas l’ignorance

Jamais qui sera le drapeau de notre France

A l’encre du crayon, à l’encre de ma plume

A l’encre de nos yeux, au combat sous l’enclume

Menacés mais libres toujours et contre tout

Que rien jamais ne mettra ma France à genoux

Tous les gamins du monde charbon sur du papier

Dessineront toujours ton visage Liberté

A ceux qui plieront jamais sous la tyrannie

Que nous sommes tous les enfants du même pays

Ce n’est pas mon pays ce soir qu’on assassine

C’est l’histoire de l’Homme, c’est Pierrot, c’est Colombine

C’est Michel-Ange puis c’est Lascaux puis c’est Paris

C’est la lumière n’en déplaise à la tyrannie

C’est un peu de nous qui est parti avec nos frères

Et si vient l’obscur, nous avons la lumière

Puis il n’est rien de plus fort que le don de soi

Que la main tendue vers celui qui vous combat

Je suis la France puis nous sommes les enfants du libre

Ici ça fait longtemps qu’on brûle plus les livres

Des violences enfants de nos sociétés malades

De nos arts pris sous les terreurs de nos fusillades

A Cabu, à Tignous, à Charb, à Wolinski

A tous les autres et puis aux fils de mon pays

A nos enfants, misère, qui savent même plus lire

Ils est temps mon pays, oui de redevenir

Allez la Terre, allez la France, allez mes frères

De tous les horizons, de toutes les frontières

Que jamais ne plient nos genoux devant la haine

Puisque toujours la force se nourrit de la peine

Ton pays chante ton prénom pour que là-haut

Pour que Cabu boive un canon avec Mano

Si nous chantons puis si nous chanterons encore

La liberté aux mémoires de nos amis morts

Autant que dessineront tous les gamins du monde

Ton nom sur les arbres et puis parfois des jocondes

Aux pinceaux qui font les Vinci, les Wolinski

Puis tous nos frères qui font les cultures des pays

Ami c’est pas fini, ami il reste à boire

Dans nos sanglots qui viennent faire pleurer nos buvards

Retourner à la mine, à la mine du crayon

Contre leurs champs de mines en tous genres, mort aux cons

C’est pas la prière des bons dieux que nous chantons

C’est celle de nos enfants libres sous leurs crayons

Un trait pour mettre un peu de couleur à nos cœurs

Pour dessiner des jours prochains, des jours meilleurs

Et si c’est un crayon, oui contre la mitraille

Alors que le papier soit le champ de bataille

Que nos plumes à jamais gardent toujours leur libre

Qu’il est plus important d'être debout que de vivre

Ils peuvent assassiner nos corps mais pas nos âmes

Le souffle du néant n'éteindra pas la flamme

Tous les gamins du monde charbon sur du papier

Dessineront toujours ton visage, ô Liberté

Tous les gamins du monde charbon sur du papier

Dessineront toujours ton visage, ô Liberté

Ici toi mon ami que c’est pas l’ignorance

Jamais qui sera le drapeau de notre France

Усі діти світу вугілля на папері

Завжди малює твоє обличчя, о Свобода

Наші олівці, як кулак, підняті об кулі

Щоб показати темряві, хто тримає полум’я

Підтягніть ряди, а потім заточіть міну своїм олівцем

Скажи Маленький принц, скажи, перемалюй мені горизонт

Свободи, які складають життя наших бістро

Посмішки, які малюють нам усі наші друзі

Усі діти світу вугілля на папері

Завжди малює твоє обличчя, о Свобода

Тут так, друже, це не невігластво

Ніколи хто не буде прапором нашої Франції

У чорнилі олівця, в чорнилі мого пера

В чорнилі наших очей, що б’ються під ковадлом

Під загрозою, але вільний завжди і проти всього

Що ніщо ніколи не поставить мою Францію на коліна

Усі діти світу вугілля на папері

Завжди малює твоє обличчя Свобода

Тим, хто ніколи не прогнеться під тиранією

Що всі ми діти однієї країни

Сьогодні вночі ми вбиваємо не мою країну

Це історія Людини, це П’єро, це Коломбіна

Це Мікеланджело, потім Ласко, потім Париж

Це легко, не образа тиранії

Це частина нас, які пішли з нашими братами

І якщо настане темрява, ми маємо світло

Тоді немає нічого сильнішого за дар себе

Чим простягнута рука тому, хто б’ється з тобою

Я Франція, тоді ми діти вільних

Ось уже давно ми не спалювали книжок

Насильство дітей наших хворих суспільств

Наше мистецтво, потрапило в жах наших розстрілів

В Кабу, в Тіну, в Чарбі, у Волінські

Усім іншим, а потім синам моєї країни

Нашим дітям, біда, які вже й читати не вміють

Настав час моєї країни, так стати знову

Ідіть Земля, ідіть Франція, йдіть, мої брати

З усіх сфер життя, з усіх кордонів

Ніколи не згинай коліна, щоб ненавидіти

Бо сила завжди живиться болем

Ваша країна співає ваше ім'я, щоб там, нагорі

Щоб Кабу випив з Мано гармату

Якщо ми заспіваємо, то якщо ми будемо співати знову

Свобода в пам'ять про наших загиблих друзів

Скільки намалюють усі діти світу

Твоє ім’я на деревах, а іноді і Мона Ліза

З пензлями, які створюють Vinci, Wolinski

Потім усі наші брати, які створюють культури країн

Друже, це не закінчилося, друже, залишилося пити

У наших риданнях, які змушують плакати наші промокалки

Назад до шахти, до шахти олівців

Проти їхніх мінних полів усіх видів, смерть ідіотам

Ми співаємо не молитву добрих богів

Це у наших вільних дітей під їхніми олівцями

Лінія, щоб додати трохи кольору в наші серця

Намалювати майбутні дні, кращі дні

А якщо олівець, то так проти дроби

Поки папір – це поле битви

Нехай наші пір'я завжди залишаються вільними

Що важливіше стояти, ніж жити

Вони можуть вбити наші тіла, але не наші душі

Подих небуття не погасить полум'я

Усі діти світу вугілля на папері

Завжди малює твоє обличчя, о Свобода

Усі діти світу вугілля на папері

Завжди малює твоє обличчя, о Свобода

Ось ти мій друже, це не невігластво

Ніколи хто не буде прапором нашої Франції