Les meurtrières - Saez

Je suis venu pour te rejoindre

Toi, tu n’as pas voulu me voir

Pour ce marin, sans son navire

Il sera vieux le port ce soir

Tant pis, nos amours échouées

Quelle ironie !

11 septembre

L’amour est juste à accepter

Pas à comprendre

Les rues sont mortes, et moi je meurs

De les voir mortes autant que moi

Et le vent porte sur les écumes

Des voiliers blancs au fond des gares

Le regard sur le téléphone

Non, je n’aurai plus de nouvelles

Que l’incompréhension des yeux

Des religieux perdant le ciel

Les avenirs perdent futur

Et les présents, jamais ne durent

Les amours conjuguent au passé

Quiconque a cru qu’ils s’aimeraient

Et nous, nous ne nous aimons plus

Ou du moins, nous l’avons perdu

L’indestructible, que le temps

Prend plaisir à tuer parfois

Pourquoi tu veux pas me parler?

Tu as sans doute tes raisons

Ces choses dures à accepter

Quand on a perdu la passion

Alors, va pour l’indifférence

Va pour ces choses qui n’ont de sens

Que le silence qu’on leur fait dire

Et les Rimmels dans les sourires

La nuit s’agite, on n’est pas quitte

L’horreur des injures, je te jure

On aurait du passer tout ça

Recoudre un peu nos déchirures

Mais la mémoire, non, n’est pas neuve

Et ma violence n’est pas nouvelle

Ces écorchures, au fond de moi

Au goût d’enterrement parfois

New-York a mis son manteau blanc

Et moi, j’ai rangé mes couteaux

Un jour, tu sais, tu reviendras

Pour un café ou quoique ce soit

Arrête de délirer enfin

Tu sais qu’elle ne reviendra pas

Que la forêt a pris le feu

Puis que l’amour a dit adieu

11 septembre au gré des cendres

Le monde en pleurs pour le Center

Et moi qui pleure pour mon amour

Je sauterais bien du haut d’une tour

Bien sur, la mienne est fille unique

Mais elle aurait le goût du ciel

Elle aurait le goût des tragiques

Des meurtrières, des meurtrières

Aux processions du nouveau monde

Moi, j’emmerde la pluie qui tombe

Je les regarde faire leur deuil

Et moi, non ça ne m'émeut pas

Mon cœur est pris par d’autres crimes

Il est pris par l’amour de toi

Et si deux tours manquent à New-York

Mon amour, toi, tu manques à moi

Si les amours ne peuvent faire

Je crois, jamais machine arrière

Je m’en vais comme je suis venu

Dans un train pour un or perdu

Y’a pas de news dans le téléphone

Que leur commémoration lugubre

Puisque ma route est funéraire

Puisque, sans toi, est ma lumière

Aux génocides qu’on nous vend

A nos consciences, les tremblements

Tu sais, tout ça ne m'émeut guère

Et puis le destin de la terre

Elle peut mourir, moi, je m’en fous

Puisqu’elle me fait vivre sans toi

Puisque tous les levers du jour

Sans toi, ne se relèvent pas

Les meurtrières, les meurtrières

Le soleil s’incline en silence

Il me dit que tu manqueras

Je sais qu'à l’autre bout du monde

Il doit s’incliner devant toi

Le soleil s’incline en silence

Il me dit que tu manqueras

Je sais qu'à l’autre bout du monde

Oui, qu’il s’incline devant toi

Allez !

Je saute, j’en peux plus

Et que les goélands m’emmènent

Où les poètes sont les dieux

Où les adieux sont les «je t’aime»

Voir un peu les villes d’en haut

Comment ça brille un peu la terre

Me dire que, toi, là où tu es

Tu es une de ces lumières

Aux processions du nouveau monde

Et de leurs yeux, la pluie qui tombe

Je les regarde faire le deuil

Non, moi, ça ne m'émeut pas

Mon cœur est pris par d’autres crimes

Il est pris par l’amour de toi

Et si deux tours manquent à New-York

Mon amour, toi, tu manques à moi

11 septembre au gré des cendres

Le monde en pleurs pour le Center

Et moi qui pleure pour mon amour

Je sauterais bien du haut d’une tour

Bien sur la mienne est fille unique

Bien sur qu’elle a le goût du ciel

Bien sur qu’elle a le goût des tragiques

Des meurtrières, des meurtrières

Je suis venu pour te rejoindre

Toi, tu n’as pas voulu me voir

Pour ce marin, sans son navire

Il sera vieux le port ce soir

Tant pis, nos amours échouées

Quelle ironie !

11 septembre

L’amour est juste à accepter …

Я прийшов, щоб приєднатися до вас

Ти не хотів мене бачити

Для цього моряка, без його корабля

Сьогодні ввечері буде старий порт

Шкода, наші невдалі кохання

Як іронічно!

11 вересня

Любов - це просто прийняти

Не зрозуміти

Вулиці мертві, і я вмираю

Бачити їх мертвими так само, як і мене

І вітер несе піну

Білі вітрильники внизу станцій

Погляд на телефон

Ні, більше не почую

Те нерозуміння очей

Релігійна втрата раю

Ф'ючерси втрачають майбутнє

А подарунки ніколи не тривають

Любить сполучене в минулому

Кожен, хто думав, що любитиме одне одного

І ми більше не любимо один одного

Або принаймні ми його втратили

Незнищенний, єдиний час

Іноді отримує задоволення від вбивства

Чому ти не хочеш зі мною поговорити?

Мабуть, у вас є свої причини

Ці речі важко прийняти

Коли ми втратили пристрасть

Тому йдіть на користь байдужості

Займайтеся тими речами, які не мають сенсу

Це мовчання, яке ми змушуємо їх говорити

І Rimmels в усмішках

Ніч неспокійна, ми не рівні

Жах образ, клянусь

Ми повинні були пропустити все це

Трохи залікувати наші сльози

Але пам'ять, ні, не нова

І моє насильство не нове

Ці подряпини глибоко в мені

Іноді похоронний смак

Нью-Йорк одягнув своє біле пальто

І я відклав свої ножі

Одного разу, ти знаєш, ти повернешся

На каву чи що завгодно

перестань нарешті марити

Ти знаєш, що вона не повернеться

Щоб ліс загорівся

Тоді кохання попрощалося

11 вересня з праху

Світ у сльозах для Центру

І я плачу за свою любов

Я б стрибнув з вежі

Звичайно, моя єдина дитина

Але вона мала б смак як рай

Вона мала б смак до трагедій

Вбивці, вбивці

До процесій нового світу

Я, до біса дощ, що йде

Я спостерігаю, як вони сумують

А мене, ні, мене це не зворушує

Моє серце захоплене іншими злочинами

Він захоплений твоєю любов'ю

Що робити, якщо в Нью-Йорку не вистачає двох веж?

Моя любов, ти, я сумую за тобою

Якщо кохання не може зробити

Я вірю, ніколи не відступай

Я йду, як і прийшов

У поїзді за втраченим золотом

У телефоні немає новин

Нехай їх скорботна пам'ять

Так як моя дорога - похорон

Бо без тебе моє світло

До геноцидів, які нам продають

На нашу совість тремтіння

Знаєш, мене це не дуже хвилює

А потім доля землі

Вона може померти, мені байдуже

Оскільки вона змушує мене жити без тебе

З усіх світанків

Без тебе не встати

Вбивці, вбивці

Сонце лягає в тишу

Він каже мені, що тебе буде не вистачати

Я знаю півсвіту

Він повинен вам вклонитися

Сонце лягає в тишу

Він каже мені, що тебе буде не вистачати

Я знаю півсвіту

Та нехай він тобі вклониться

Продовжуй !

Стрибаю, більше не можу

А мене чайки забирають

Де поети – боги

Де прощання - це "я люблю тебе"

Подивіться на міста зверху

Як трішки світить земля

Скажи мені, ти, де ти

Ти один із тих вогнів

До процесій нового світу

А з їхніх очей ллється дощ

Я спостерігаю, як вони сумують

Ні, мене це не зворушує

Моє серце захоплене іншими злочинами

Він захоплений твоєю любов'ю

Що робити, якщо в Нью-Йорку не вистачає двох веж?

Моя любов, ти, я сумую за тобою

11 вересня з праху

Світ у сльозах для Центру

І я плачу за свою любов

Я б стрибнув з вежі

Звичайно, я єдина дитина

Звичайно, вона на смак як рай

Звичайно, у неї є смак до трагедій

Вбивці, вбивці

Я прийшов, щоб приєднатися до вас

Ти не хотів мене бачити

Для цього моряка, без його корабля

Сьогодні ввечері буде старий порт

Шкода, наші невдалі кохання

Як іронічно!

11 вересня

Любов - це просто прийняти...