Le cavalier sans tête - Saez

Je vais comme une pierre lancée

Au milieu des buildings

Je traverse la plaine comme un souffle sans bruit

Je vais comme une flamme sous la neige brûlante

Que nul ne peut éteindre

On ne m’a donné ni arme ni larmes à mes yeux

Que ce cheval d’acier noir et ce corps sans visage

J’ai l'âme de l’enfant et la mémoire du vieux

L'éternité, c’est long quand on marche sans coeur

Je suis le cavalier sans tête

Et je cherche un amour

Au travers des tempêtes

Moi, je cherche le jour

Moi, je cherche la flamme

Qui viendra m'éclairer

L'âme

Du haut de ma monture, sur des escaliers de brumes

J’entends le cri des hommes qui ont perdu l’amour

Alors, j’envie soudain ceux qui ont larme à l’oeil

Qui pleurent l’océan à se noyer dedans

Celui qui m’a fait, voulant faire de moi l’immortel

Invincible, il a fait l’armure mais il a oublié le coeur

Puisqu’on a fait mon âme dans un acier linceul

C’est de l’humain tout entier dont moi je porte le deuil

Au hasard des cités, ami, parfois je rêve

De croiser sur la route une femme à deux coeurs

Qui juste par amour partagerait son être

Mettre un peu de mortel à ma triste éternelle

Je suis le cavalier sans tête

Et je cherche un amour

Au travers des tempêtes

Moi, je cherche le jour

Moi, je cherche la flamme

Qui viendra m'éclairer

L'âme

Я йду, як кинутий камінь

Посередині будівель

Я перетинаю рівнину, як безшумний подих

Я йду, як полум’я, під палаючий сніг

Що ніхто не може погасити

Мені не дали ні зброї, ні сліз на очах

Чим цей чорний сталевий кінь і це безлике тіло

У мене є душа дитини і пам'ять старого

Вічність довга, коли ти ходиш безсердечним

Я вершник без голови

І я шукаю кохання

Крізь шторми

Я шукаю день

Я, я шукаю полум'я

хто мене просвітить

Клинок

На мою гору, на сходах з туману

Я чую плач чоловіків, які втратили кохання

Тож я раптом заздрю ​​тим, у кого сльози на очах

Хто плаче океан, щоб потонути

Той, хто створив мене, бажаючи зробити мене безсмертним

Непереможний, він зробив броню, але забув серце

Так як вони вклали мою душу в сталевий саван

Я оплакую всю людину

Випадкові міста, друже, іноді мені сниться

Перейти на дорозі жінку з двома серцями

Хто тільки заради кохання поділився б своєю істотою

Поклади трохи смертного до мого сумного вічного

Я вершник без голови

І я шукаю кохання

Крізь шторми

Я шукаю день

Я, я шукаю полум'я

хто мене просвітить

Клинок