Je suis perdu - Saez

Je marche dans les villes où des âmes sans nom me fredonnent le tien

Des concerts en sourdine où je chante ton nom pour oublier le mien

Pour oublier un peu que toi, tu n’es pas là quand l’hiver se fait rude

Que je n’ai plus que moi avec qui partager ma propre solitude

Je marche sous des cieux qui me rappellent un peu la couleur de ta flamme

Quand le rouge et le bleu donnent aux amoureux des beautés océanes

Moi, je fuyais l’amour parce que j’avais trop peur, oui, trop peur d’en mourir

Mais à trop fuir l’amour, c’est l’amour qui nous meurt avant que de nous fuir

Je suis perdu

Je suis perdu

Sur des chemins de pierre

Je marche nu

On s’est perdu

On s’est perdu

Et mon coeur en enfer

Que de toi ne battra plus

Je me suis perdu

Quand je t’ai perdu

J’ai perdu ma lumière

J’ai perdu Terre entière

Je vivrais mille vies et dans mille pays, ça ne changerait rien

Car de mille pays, je reviendrais toujours m'éteindre entre tes mains

Si je m’y fais petit, allez, dis s’il te plaît que tu me reprendras

Juste pour une nuit que tu me reprendrais, je t’en prie, dis-le moi

Que l’amour n’est pas mort car on ne peut mourir quand on est infini

Qu’il revivra encore cet amour qui est mort, qu’il reprendra la vie

Que la pluie dans mes yeux sera assez pour vaincre le désert dans les tiens

Que la pluie dans mes yeux sera assez pour faire renaître les fleurs au jardin

Je suis perdu

Je suis perdu

Sur des chemins de pierre

Je marche nu

On s’est perdu

On s’est perdu

Et mon coeur en enfer

Que de toi, que de toi ne battra plus

Je me suis perdu

Quand je t’ai perdu

J’ai perdu ma lumière

J’ai perdu Terre entière

Je t’attends sur le banc comme on attend la mort en espérant la vie

Je t’attends comme on attend voir pointer le jour quand il n’est que la nuit

Toi, tu ne viendras pas car déjà trop de fois toi, tu es revenue

Toi, tu ne viendras plus car déjà trop de fois c’est d’autres qui sont venues

Il est tard et ça fait, oui, déjà quelques mois que tu t’en es allée

Des années ou des siècles, les secondes sans toi, c’est toujours l'éternité

Toi, tu dois faire du beau sur des chemins où moi, où moi je ne suis pas

Et moi, je reste là à voir passer le monde qui se fout de tout ça

Et la nuit moi, j’ai peur, oui, la nuit moi j’ai peur, moi, j’ai peur d’en

mourir

Et quand moi, j’ai pas peur, c’est mon coeur qui a peur, qui a peur de te

revoir partir

Moi, j’ai froid dans la nuit quand toi tu n’es pas là, dans la nuit moi j’ai

froid

Quand à côté de moi c’est une ombre sans vie, c’est une autre que toi

Quand à côté de moi c’est une ombre sans vie, c’est l’ombre de toi

Я ходжу містами, де безіменні душі співають мені твої

Приглушені концерти, де я співаю твоє ім’я, щоб забути своє

Щоб забути, що тебе нема, коли зима стане суворою

Що я маю лише з собою розділити власну самотність

Я ходжу під небом, яке нагадує мені колір твого полум’я

Коли червоний і синій дарують любителям океанської краси

Я тікав від кохання, тому що я був надто наляканий, так, занадто наляканий, щоб померти від нього

Але, тікаючи від кохання занадто сильно, саме любов вмирає, не втікаючи від нас

я загубився

я загубився

По кам’яних стежках

Я ходжу гола

Ми заблукали

Ми заблукали

І моє серце в пеклі

Того з вас більше не бити

Я втратив себе

Коли я втратив тебе

Я втратив світло

Я втратив всю землю

Я б прожив тисячу життів і в тисячі країн, це не має значення

Бо з тисячі країн я завжди повертаюся, щоб померти у твоїх руках

Якщо я зійду на нього, давай, будь ласка, скажи, що ти забереш мене назад

Тільки на одну ніч ти забереш мене назад, будь ласка, скажи мені

Ця любов не померла, тому що ти не можеш померти, коли ти нескінченний

Щоб він знову прожив цю любов, що померла, що він знову оживе

Що дощу в моїх очах вистачить, щоб перемогти пустелю в твоїх

Що дощу в моїх очах вистачить, щоб оживити квіти в саду

я загубився

я загубився

По кам’яних стежках

Я ходжу гола

Ми заблукали

Ми заблукали

І моє серце в пеклі

Той з вас, той з вас більше не буде бити

Я втратив себе

Коли я втратив тебе

Я втратив світло

Я втратив всю землю

Я чекаю тебе на лавці, як чекаєш смерті, сподіваючись на життя

Я чекаю на тебе, як ми чекаємо світанку, коли ще тільки ніч

Ти не прийдеш, тому що вже забагато разів повертався

Ти, ти більше не прийдеш, тому що вже надто багато разів приходили інші

Вже пізно, і пройшло, так, уже кілька місяців, як тебе не було

Роки чи століття, секунди без тебе назавжди

Ти, ти мусиш зробити красивим на стежках, де я, де мене немає

І я стою там і дивлюся, як світ проходить повз, кому все це не байдуже

А вночі мені страшно, так, вночі мені страшно, мені, я боюся цього

вмирати

А коли я не боюся, то моє серце боїться, що боїться тебе

до побачення

Мені, мені холодно вночі, коли тебе немає, вночі в мене є

холодний

Коли поруч зі мною нежива тінь, це інший, ніж ти

Коли поруч зі мною нежива тінь, це тінь тебе