Salutando un amico che va via - Riccardo Fogli

Come semi che il fiore lascia portare via dal vento

si divide ora per sempre il nostro cammino, amico mio.

E' la vita che muove e guida coi suoi fili i fatti

mentre il tempo ti cambia il viso e la mente lascia stanca

senza memoria,

senza pi?

storia.

E dove il verde monte chiude

a settentrione con maest?

i sobborghi

ed acque come d’alba chiare

scorrono incontro alle mura d’oriente:

?

il luogo dove dirci addio

e salutarsi

e voltarsi

e andare via.

Verso nuove strade mi muovo, e regioni nuove e voci

scorder?

il tuo nome di certo e le tue parole, amico mio.

Come il pianto, come la neve e le rocce, i figli e i campi

tutto passa e tutto si lascia portare via, amico

senza sapere,

senza capire.

E dove il verde monte chiude

a settentrione con maest?

i sobborghi

ed acque come d’alba chiare

scorrono incontro alle mura d’oriente

?

il luogo dove dirci addio

e salutarsi

e voltarsi

e andare via.

Як насіння, що квітка дозволяє розноситися вітром

тепер наш шлях розділений назавжди, друже.

Життя рухає і керує фактами своїми нитками

в той час як час змінює твоє обличчя, а розум залишає тебе втомленим

без пам'яті,

без пі?

історії.

І де зелена гора замикається

північ з величністю?

околиці

і чисті світанні води

течіть до східних стін:

?

місце, щоб попрощатися

і привітати один одного

і обернись

та йди геть.

Я рухаюся до нових шляхів, нових регіонів і голосів

рекордер?

твоє ім'я, звичайно, і твої слова, друже.

Як плач, як сніг і каміння, діти і поля

все минає і все несеться, друже

не знаючи,

без розуміння.

І де зелена гора замикається

північ з величністю?

околиці

і чисті світанні води

течуть до східних стін

?

місце, щоб попрощатися

і вітаємо один одного

і обернись

та йди геть.