Oscar - Renaud

Y v’nait du pays ou habite la pluie

Où quand y’a du soleil c’est un mauvais présage

C’est qu’i' va pleuvoir c’est qu’i' va faire gris

Il était chtimi jusqu’au bout des nuages

L’a connu l'école que jusqu'à treize ans

Après c’est la mine qui lui a fait la peau

Vingt au charbon c’est un peu minant

Pour goûter d’l’usine y s’est fait parigot

Dans son bleu d’travail y m’faisait rêver

Faut dire qu’j'étais jeune j’savais pas encore

J’pensais que l’turbin c'était un bienfait

Bienfait pour ma gueule surtout c’est la mort

L’avait fait 36 le Front Populaire

P’is deux ou trois guerres p’is mai 68

Il avait la haine pour les militaires

J’te raconte même pas c’qui pensait des flics

Il était marxiste tendance Pif le chien

Syndiqué à mort inscrit au parti

Nous traitait d’feignant moi et mes frangins

Parc’qu’on était anars tendance patchouli

Il était balaise fort comme un grand frère

Les épaules plus larges que sa tête de lit

Moi qui suis musclé comme une serpillière

Ben de c’coté là j’tiens pas beaucoup d’lui

L’avait sur l’bras gauche un super tatouage

Avec un croissant d’lune et une fleur coupée

La couleur s'était barrée avec l'âge

Il avait l’bleu pâle d’un jean délavé

Quand j’allais chez lui des fois d’temps en temps

J’lui roulait ses clopes avec son tabac gris

P’is j’restais des heures avec des yeux tout grands

A l'écouter m’baratiner sa vie

Vers soixante-cinq berges on lui a dit bonhomme

T’as assez bossé repose-toi enfin

L’a quitté Paname et la Rue d’Charonne

Pour une p’tite baraque avec un bout d’jardin

L’a usé ses reins a casser la terre

Pour planter trois pauv' salades trois carottes

Y r’grettait ses potes du boul’vard Voltaire

Le bistrot l’apéro et les parties d’belote

Il est pas parti comme disent les poètes

Y s’est pas envolé comme disent les curés

Un matin d’décembre d’un cancer tout bête

L’a cassé sa pipe il a calanché

Y v’nait du pays où habite la pluie

Où quand y a du soleil c’est un mauvais présage

C’est qu’i' va pleuvoir c’est qu’i' va faire gris

Il était chtimi jusqu’au bout des nuages

Il était chtimi jusqu’au bout des nuages

Він приїхав з країни, де живе дощ

Або, коли сонячно, це погана прикмета

Піде дощ, буде сіро

Він був чтімі до кінця хмар

Знав його в школі лише до тринадцяти років

Згодом це була шахта, яка зробила його шкіру

Двадцятка на вугіллі трохи підриває

На смак фабрика — паризька

У своєму комбінезоні він змусив мене мріяти

Треба сказати, що я був молодий, ще не знав

Я думав, що турбіна — це благо

Добре для мого обличчя, особливо це смерть

Робив 36 Народний фронт

Після двох-трьох воєн після травня 68 р

Він ненавидів військових

Я навіть не кажу вам, що подумали копи

Він був марксистом, який схилявся до собаки Піфа

Синдикований до смерті, зареєстрований у партії

Подзвонив нам, прикидаючись, що я і мої брати

Тому що ми були анарами в тренді пачулі

Він був великим, як старший брат

Плечі ширші за узголів'я

Я, м'язистий, як швабра

Ну, з того боку, я не дуже піклуюся про нього

У нього було чудове татуювання на лівій руці

З півмісяцем і зрізаною квіткою

З віком колір потьмянів

На ньому були блідо-блакитні вицвілі джинси

Коли я час від часу заходив до нього додому

Я згортав його сигарети з його сірим тютюном

Потім я залишався годинами з дуже розплющеними очима

Слухаю, як він розповідає мені про своє життя

Близько шістдесяти п'яти банків йому сказали, добрий чоловік

Ви досить попрацювали, нарешті відпочиньте

Залишив йому Панаме і Рю д'Шарон

Для маленької халупи з шматочком саду

Зносив свої стегна, розбиваючи землю

Посадити три бідні салати, три моркви

Він шкодував про своїх друзів з бульвару Вольтера

Бістро аперитив і вечірки belote

Він не пішов, як кажуть поети

Не відлетів, як кажуть священики

Грудневий ранок дурного раку

Розбив свою трубу, яку він каланував

Він прийшов із землі, де живе дощ

Або, коли сонячно, це погана прикмета

Піде дощ, буде сіро

Він був чтімі до кінця хмар

Він був чтімі до кінця хмар