Manhattan-Kaboul (Phénix Tour) - Renaud

Petit Portoricain

Bien intégré, quasiment New Yorkais,

Dans mon building tout de verre et d’acier,

Je prend mon job, un rail de coke, un café

Petite fille Afghane,

De l’autre côté de la Terre,

Jamais entendu parler de Manhattan,

mon quotidien c’est la misère et la guerre

Deux étrangers au bout du monde, si différents

Deux inconnus, deux anonymes, mais pourtant

Pulvérisés sur l’autel

De la violence éternelle

Un 747 s’est explosé dans mes fenêtres,

Mon ciel si bleu est devenu orage,

Lorsque les bombes ont rasé mon village

Deux étrangers au bout du monde, si différents

Deux inconnus, deux anonymes, mais pourtant

Pulvérisés sur l’autel

De la violence éternelle

So long, adieu mon rêve américain,

Moi, plus jamais l’esclave des chiens

Ils t’imposaient l’Islam des tyrans

Ceux-là ont-ils jamais lu le Coran?

J’suis redevenu poussière,

Je s’rai pas maître de l’Univers,

Ce pays que j’aimais tellement serait-il

Finalement colosse aux pieds d’argile?

Les dieux, les religions,

Les guerres de civilisations,

Les armées, drapeaux, les patries, les nations

Font toujours de nous de la chair à canon

Deux étrangers au bout du monde, si différents

Deux inconnus, deux anonymes, mais pourtant

Pulvérisée sur l’autel

De la violence éternelle

Deux étrangers au bout du monde, si différents

Deux inconnus, deux anonymes, mais pourtant

Pulvérisée sur l’autel

De la violence éternelle

Маленький пуерториканець

Добре інтегрований, майже житель Нью-Йорка,

У моїй будівлі все скло і сталь,

Я беру свою роботу, колу, каву

маленька афганська дівчинка,

По той бік Землі,

Ніколи не чув про Манхеттен,

моє повсякденне життя — біда і війна

Два незнайомця на кінці світу, такі різні

Двоє незнайомих, двоє анонімних, але тим не менш

Розпилюють на вівтар

Вічне насильство

747 вибухнув у моїх вікнах,

Моє небо таке блакитне стало грозою,

Коли бомби зруйнували моє село

Два незнайомця на кінці світу, такі різні

Двоє незнайомих, двоє анонімних, але тим не менш

Розпилюють на вівтар

Вічне насильство

Поки що, прощай, моя американська мрія,

Я, ніколи більше не раб собак

Вони нав’язали вам іслам тиранів

Вони коли-небудь читали Коран?

Я знову став порохом,

Я не буду господарем Всесвіту,

Чи була б ця країна, яку я так любив

Нарешті колос із глиняними ногами?

боги, релігії,

Цивілізаційні війни,

Армії, прапори, батьківщина, нації

Завжди роби нам гарматне м’ясо

Два незнайомця на кінці світу, такі різні

Двоє незнайомих, двоє анонімних, але тим не менш

Розпилюють на вівтар

Вічне насильство

Два незнайомця на кінці світу, такі різні

Двоє незнайомих, двоє анонімних, але тим не менш

Розпилюють на вівтар

Вічне насильство