Les Dimanches À La Con - Renaud

Boules de gommes et p’tits mystères

Je m' demande si y’a d' quoi faire

Une chanson

Du parfum d’Amsterdamère

Qui sortait d' la pipe en terre

Du tonton

De mes bobos sur les coudes

Du bruit d' la machine à coudre

Dans l' salon

Et du gros chagrin surtout

De ma p’tite frangine qui boude

Pour de bon

Mais la nostalgie tu sais

Autour de quarante balais

Quand ça t 'chope

Ca t' donne envie d' te r’tourner

Sur toutes ces journées ratées

Sans tes potes

Ca donne envie d' retrouver

Et tes billes et tes cahiers

Et ta gomme

Et d' pardonner à ta mère

D’avoir jamais bien su faire

La tarte au pommes

Les dimanches à la con

De quand j’avais disons

Dix ans

Me reviennent souvent

Pas toujours mais mettons

Tout l' temps

Avec les frangins on s' cultait

On s' balançait des coups d' pieds

Sous la table

Pour avoir l' blanc du poulet

Que la mère nous découpait

Equitable

Pis on f’sait dans nos assiettes

Avec la purée toute bête

Au milieu

Des p’tits volcans super chouettes

Qui mettaient dans nos p’tites têtes

Du ciel bleu

Boules de gomme et p’tits mystères

Je m' demande si y’a d' quoi faire

Trois couplets

De ces journées sans lumière

Des gâteaux d’anniversaires

Partagés

De ces bouteilles de Clairette

Qu’on détestait en cachette

Et pis d' l’angoisse

De ces heures devant la f’nêtre

A r’gardé une bicyclette

Juste en face

Les dimanches à la con

De quand j’avais disons

Dix ans

Me reviennent souvent

Pas toujours mais mettons

Tout l' temps

Les dimanches à la con

De mes automnes monotones

Faisaient d' moi un santon

Sur le tapi du salon

Y’a cent ans

Dans cet ennui accepté

Des après-midis passés

En silence

Quand les lumières s’allumaient

C’est toute la nuit qui tombait

Sur l’enfance

Ca sentait déjà l'école

Le cartable le tube de colle

Du lendemain

On priait pour que coups d' bol

On s' réveille avec une rougeole

Au matin

Les dimanches à la con

De quand j’avais disons

Dix ans

Me reviennent souvent

Pas toujours mais mettons

Tout l' temps

Les dimanches à la con

De mes automnes monotones

Faisaient d' moi un santon

Sur le tapi du salon

Y’a cent ans

Гумкові кульки і маленькі загадки

Цікаво, чи є чим зайнятися

Пісня

Від парфумів Амстердама

Це вийшло з глиняної труби

дядько

З моїх ран на ліктях

Шум швейної машини

В вітальні

І в основному розрив серця

Про мою задухану сестру

Насправді

Але, знаєте, ностальгія

Близько сорока віників

Коли це вдарить вас

Це викликає бажання обернутися

У всі ті невдалі дні

Без твоїх друзів

Це змушує мене хотіти знайти

І ваші мармури, і ваші блокноти

І ваша гумка

І пробач свою маму

Про те, що ніколи не знати, як робити добре

яблучний пиріг

Дурні неділі

З того моменту, коли я казав

Десять років

часто повертайся до мене

Не завжди, але скажімо

весь час

З братами, яким ми поклонялися

Ми били один одного ногами

Під столом

Щоб мати курячу грудку

Щоб мати нас порізала

Ярмарок

І ми знаємо на наших тарілках

З дурною кашкою

Між

Супер круті маленькі вулкани

Хто вклав у наші маленькі головки

блакитне небо

Гамболи та маленькі загадки

Цікаво, чи є чим зайнятися

три вірші

З тих днів без світла

торти на день народження

Спільний

З тих пляшок Clairette

Що ми ненавиділи потихеньку

І гірше від мук

З тих годин перед вікном

Подивився на велосипед

Просто попереду

Дурні неділі

З того моменту, коли я казав

Десять років

часто повертайся до мене

Не завжди, але скажімо

весь час

Дурні неділі

Моїх одноманітних осені

Зробив мене сантоном

На килимку у вітальні

Сто років тому

У цьому нудьгу прийнято

Проведені півдня

Мовчки

Коли горіло світло

Це була ціла ніч

Про дитинство

Вже пахло школою

Сполучна тюбик клею

Завтра

Ми молилися про удачу

Прокидаємося з кором

Вранці

Дурні неділі

З того моменту, коли я казав

Десять років

часто повертайся до мене

Не завжди, але скажімо

весь час

Дурні неділі

Моїх одноманітних осені

Зробив мене сантоном

На килимку у вітальні

Сто років тому