Dubliners - Renaud

Oh, Dublin, tu es ma «City»

Ma ville, mon pays

Coupée en deux par la Liffey si sombre

Et j’aurai beau courir partout

Dessus ce vaste monde

Je reviendrai creuser ma tombe ici

Les Dubliners comme moi

S’essayent toute la vie

De rester, d’une bière brune

Les plus fidèles amis

Et quand sonne l’heure

Comme un glas sur nos cœurs

Du dernier verre, autour de minuit

Vont chanter un poème

Aux étoiles lointaines

Vers la porte sacrée de Saint-James

La Liffey qui déchire

Notre belle ville en deux

Est si boueuse que, bientôt

Nous marcherons sur l’eau

Et sur Foley street, quand les voyous se fritent

Avec les bobbies, c’est à mains nues

Et pourtant les journaux

Déversent dans leurs mots

Plus de sang que tous les caniveaux

Ma Dublin, sous la pluie

S’inonde de lumière

Car le sourire des gens d’ici

Illumine la terre

Et Molly Malone qui pousse son chariot

En chantant «Alive, alive oh !»

Est de bronze tout comme

Le noble cœur de ces hommes

Dubliners comme moi à jamais

О, Дублін, ти моє "місто"

Моє місто, моя країна

Розрізаний навпіл Ліффі таким темним

І я міг би бігти всюди

Над цим широким світом

Я повернусь, щоб копати свою могилу тут

Дублінці, як я

Спробуйте один одного на все життя

Щоб залишитися, темне пиво

Найвірніші друзі

А коли б’є година

Як передсмертний дзвін у наших серцях

Останній напій, близько опівночі

Буде співати вірш

До далеких зірок

До Священних воріт Святого Якова

Ripping Liffey

Наше прекрасне місто на два

Така каламутна, що скоро

Ми будемо ходити по воді

А на вулиці Фолі, коли головорізи смажать

З боббі — голими руками

А ще газети

Розливайтеся в їхніх словах

Більше крові, ніж усі жолоби

Мій Дублін, під дощем

Залитий світлом

Тому що тут посмішка людей

Освітліть землю

І Моллі Мелоун штовхає свій візок

Спів "Живий, живий ой!"

Так само як бронза

Благородні серця цих людей

Дублінці, як я назавжди