Знамя - Рем Дигга

Я открываю глаза вникуда, чел вне зоны.

Стерильный плен, где больной мой рэп зрел в сотах.

Сленг сверх нормы, денег нет много.

Пэк семь соток, паровоз, паленка, строго с ней крем сода.

Эй, Рома, ин да кома, катакомб ребенок.

Добро пожаловать в век киборгов, приборов и мора.

За окном спит мир, сделай скрин скинь — это лишь миг.

Это меньшее из зол, братуля, так-то жить фильм.

Живи — не болей, кент, ты пей — не сёрбай, мой рэп не трогай.

Что делал долго тут чел из блока, тэг крока.

Мой стафф возник среди развалин в местах борьбы,

Христа и тьмы, я лишь уста войны, устал так жить.

Я чую кровь под снегом, боль под доспехом,

Уколотый демона ногтем когда-то давно и навеки.

Я выжил, видишь сын?

Без дураков!

Я выжил же!

Видишь, сын!

И я тебе не прощу той могилы, что для меня вырыл ты.

Я штопал знамя в тени развалин разбитых зданий;

Скулил и лаял, курил и терял память и знания.

Я следил за ними, следил за вами, искал братьев.

Кидал файлы и знамя.

Слышишь, ты!

Я не спал — гладил.

Дай клятву, чтобы стать рядом в мой отряд бравый.

Долго больно пылилась тут сталь ждала, дам старт, значит.

Вдалеке вижу я кого-то, кидает нам там знаки.

Эй, откуда, братва?

Чемодан клан, паря!

Я его лепил с ночи до утра.

Мое знамя понесу по дворам.

Мое знамя, как вся суть и гарант.

То, кем быть, что любить, обо что руки марать.

Я его лепил с ночи до утра.

Мое знамя понесу по дворам.

Мое знамя, как вся суть и гарант.

То, кем быть, что любить, обо что руки марать.

Мой путь как сон, сред дюн песков, круч и гор,

Бурь и волн, смут и войн, круглый год, буйный фон.

Бит в голове, вниз по реке путь мой, жизнь на воле вся,

Ведь где пытался пройти там закрылся, завис турникет.

И встали люди, убили последний — любой приступ в себе;

И с края курит каждый.

Знай братаня, такой принцип везде.

Поганый движ.

Окликнул пару братьев и дал им кисть;

И дал им мысль, — и стало лучше, стало за*бись.

А чей-то скис стих уже.

RIP, увы.

Много крику было, но нежданно так клавы взял клик убил

И вырыл яму;

и кинул в нее все, что есть!

-

Хоть то слюни, хоть то жесть, хоть для клуба, хоть протест.

О, мой грозный критик — любитель мяса, судья ада:

Не прошу пощады, ведь мой музон для тебя — х*йня, падаль.

Убей мой рэп и оставь тут, мертвым на плоту.

Мои люди тихо подтолкнут, двину в пустоту.

Я розплющую очі в нікуди, чол поза зоною.

Стерильний полон, де хворий мій реп визрів у сотах.

Сленг понад норму, грошей немає багато.

Пек сім соток, паровоз, паленка, строго з|із| їй крем сода.

Гей, Рома, ін да кома, катакомб дитина.

Ласкаво просимо у вік кіборгів, приладів і моря.

За вікном спить світ, зроби скрін скинь — це лише мить.

Це менше з зол, братуля, так жити фільм.

Живи — не більше, кент, ти пий — не сербай, мій реп не чіпай.

Що робив довго тут чол із блоку, тег кроку.

Мій стафф виник серед руїн у місцях боротьби,

Христа і темряви, я тільки уста війни, втомився так жити.

Ячу кров під снігом, біль під обладунком,

Уколотий демона нігтем колись давно й навіки.

Я вижив, бачиш син?

Без дурнів!

Я ж вижив!

Бачиш, сину!

І я тебе не пробачу тієї могили, що для мене вирив ти.

Я штопав прапор у тіні руїн розбитих будівель;

Скотив і гавкав, курив і втрачав пам'ять і знання.

Я стежив за ними, стежив за вами, шукав братів.

Кидав файли і прапор.

Чуєш, ти!

Я не спав — гладив.

Дай клятву, щоб стати поруч у мій загін бравий.

Довго боляче припадала пилом тут сталь чекала, дам старт, значить.

Вдалині бачу я когось, кидає нам там знаки.

Гей, звідки, братва?

Валіза клан, ширяючи!

Я його ліпив зночі до ранку.

Мій прапор понесу по дворах.

Мій прапор, як вся суть і гарант.

Те, ким бути, що любити, про що руки бруднити.

Я його ліпив зночі до ранку.

Мій прапор понесу по дворах.

Мій прапор, як вся суть і гарант.

Те, ким бути, що любити, про що руки бруднити.

Мій шлях як сон, серед дюн пісків, круч і гор,

Бур і хвиль, смут і війн, цілий рік, буйний фон.

Біт у голові, вниз по ріці шлях мій, життя на волі вся,

Бо де намагався пройти там зачинився, завис турнікет.

І встали люди, вбили останній — будь-який напад у собі;

І с краю курить кожен.

Знай братаня, такий принцип скрізь.

Поганий рух.

Вигукнув пару братів і дав їм кисть;

І дав їм думка, — і стало краще, стало забитися.

А чийсь скис вірш уже.

RIP, на жаль.

Багато крику було, але несподівано так клави взяв клік убив

І вирив яму;

і кинув у неї все, що є!

-

Хоч то слині, хоч то жерсть, хоч для клубу, хоч протест.

О, мій грізний критик — любитель м'яса, суддя пекла:

Не прошу пощади, адже мій музон для тебе — х*йня, падаль.

Вбий мій реп і залиши тут, мертвим на плоті.

Мої люди тихо підштовхнуть, рушу в порожнечу.