Пластмасса - Рем Дигга

Мама, привет!

Уж год прошёл, как меня нет

И вот только теперь нашёл я время запустить конверт

В мои края, в твои края, ведь я безумно рад

Я встретил жизнь, и точно знаю, мама, в сердце нет там плат

Там нет тока, металла, земля только питает

От стоп до головы самой, а у нас ничего и не знают

Бьюсь об заклад — не прототип, нет, не бот, не раб

Человек — всё как в твоих сказках про вчера

Всё как в сказках про любовь и таких живых слонов

Это новый старый мир из наших с тобой снов

Я сам ожил снова, увидишь, не отвернёт теперь сам Бог

От той, у которой так стучал висок

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Я её встретил в поле жёлтом по дороге на восток

Попадались до неё мне лишь киборги напостой

Тропами глуши я сбивал кеды в поисках души

Живой нет, а здесь всё недвижимо

Ушёл в ночь прочь, ты только мне пиши, ма

Вместо снов дождь, бег от режима

Не осадит крик «стой!», слов хватит, устал сына

Не то я точь-в-точь дочь — ноль, а не мужчина

И вот увидел я там вдали то, что, кажись, искал

Пряча вёсла во морях, ноги по пескам

Она стояла средь цветов, что цветут раз в сотни лет

Она сама была такой, таких, наверно, больше нет

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Боже, дай сил любить её осмелиться

Это та, и мне до сих пор не верится

Волосы в цветах, волосы в цветах

Едва коснувшись рук, я почуял пульс

Такой нужный пульс, такой громкий пульс

Теперь я точно знаю, это сердце кровь толкает

Ты мне скажи, ты всем скажи, ведь и любовь бывает,

А зачем тогда в глазах твоих такой закат?

Улыбка разве не твоя?

Улыбка разве на заказ?

И по небу летят кометы только нас ведь ради

В противном случае я клоун лишь, а мир весь — маскарад

Кусай вора до глубоких ран, если сон

Если мираж, если так всё, то мне позор

За то, что делал, плёл столько времени подряд

Тогда ты тоже сказка лишь, а я не музыкант — плакат

Мама привіт!

Уже рік минув, як мене немає

І ось тільки тепер знайшов я час запустити конверт

У мої краї, твої краї, адже я дуже радий

Я зустрів життя, і точно знаю, мамо, в серці немає там плат

Там немає струму, металу, земля тільки живить

Від стоп до голови самої, а у нас нічого і не знають

Б'юся про заклад—не прототип, ні, не бот, не раб

Людина - все як у твоїх казках про вчора

Все як у казках про любов і таких живих слонів

Це новий старий світ із наших снів.

Я сам ожив знову, побачиш, не відверне тепер сам Бог

Від тієї, у якої так стукала скроня

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Я еї стрітив у полі жовтому по дорозі на схід

Попадалися до неї мені лише кіборги напостій

Стежками глушині я збивав кеди в пошуках душі

Живий немає, а тут все нерухомо

Пішов уночі, ти тільки мені пиши, ма

Замість снів дощ, біг від режиму

Не осадить крик «стій!», слів вистачить, втомився сина

Не то я точнісінько дочка — нуль, а не чоловік

І ось побачив я там здалеку те, що, здається, шукав

Хова весла в морях, ноги по пісках

Вона стояла серед квітів, що цвітуть раз у сотні років.

Вона сама була така, таких, мабуть, більше немає

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Боже, дай сил любити її насмілитися

Це та, і мені досі не віриться

Волосся в квітах, волосся в квітах

Щойно торкнувшись рук, я відчув пульс

Такий потрібний пульс, такий гучний пульс

Тепер я точно знаю, це серце кров штовхає

Ти мені скажи, ти всім скажи, адже і любов буває,

А навіщо тоді в очах твоїх такий захід сонця?

Посмішка хіба не твоя?

Посмішка хіба на замовлення?

І по небу летять комети тільки заради нас

Інакше я клоун лише, а світ весь — маскарад

Кусай злодія до глибоких ран, якщо сон

Якщо міраж, якщо так все, то мені ганьба

За те, що робив, плів стільки часу поспіль

Тоді ти теж казка лише, а я не музикант — плакат